Реферат: Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла

ПЕРСИ У СЕРЕДНІЙ ГРЕЦІЇ. Через Фермопільський прохід перси прорвалися у Середню Грецію. Во¬роги нищили все на своєму шляху. Вони рубали сади і виноградники, спалювали у полі хліб, руйнували храми, грабували та вбивали. Поло¬нених греків перси продавали в раб¬ство. Коли греки отримали звістку про поразку при Фермопілах, вони вивезли все населення Аттики — старих батьків, жінок та дітей — на кораблях через море на острів Саламін. З острова було видно, як горять Афіни, підпалені персами.
СТРАТЕГ ФЕМІСТОКЛ. Греки були готові до другого вторгнен¬ня персів. Перепочинок у десять років вони використали для зміцнення армії та будівництва укріплень. У цей час стратегом (го¬ловнокомандувачем) був обраний Фемістокл. Він звернувся до дельфійського оракула із запитанням, як краще захиститися від персів. Відповідь оракула була така:
Зевс-батько дарує Афіні стіни лише дерев'яні.
В них сам ти рятунок знайдеш, і дітей порятуєш своїх!
Фемістокл вирішив, що йдеться про кораблі, і почав будувати військовий флот. За кілька років було збудовано більше двохсот кораблів — трієр. Трієри плавали під вітрилами і на веслах, які були розта¬шовані в три ряди (звідси походить назва «трієра»). Вони мали гострий ніс, обкутий міддю, щоб пробивати (таранити) ворожі кораблі. Екіпаж трієри складався зі ста вісімдесяти гребців і двадцяти п'яти воїнів.
САЛАМІНСЬКА БИТВА. Грецький флот стояв у морській про¬тоці між Аттикою та островом Саламін. Сили були нерівні. У греків було 370 трієр, а у персів — 700 кораблів. Фемістокл пропонував дати бій у вузькій Саламінській про¬тоці. В ній було багато підводного каміння та мілин. Грецькі моряки доб¬ре знали цю протоку, а перси — пога¬но. Проте Фемістокла не послухали. Спартанці закликали афінян кинути все і тікати до них у Спарту. Вони про¬понували забрати у Спарту і грецький флот.
Та Фемістокл не міг кинути наприз¬воляще беззахисних дітей, жінок, ста¬рих. Хитрощами він змусив перського царя прийняти бій у незручній для то¬го Саламінській протоці.
Великі і неповороткі перські ко¬раблі розбивалися об підводне каміння, сідали на мілину. Грецькі трієри про¬бивали борти ворожих кораблів своїми гострими носами, ламали весла.
Так у вересні 480 р. до н. е. перси зазнали поразки і втратили майже весь свій флот.
АФІНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ СОЮЗ. Без флоту перси не могли підвозити харчі для армії і були змушені відступити. Але Ксеркс за¬лишив у Греції частину свого війська. У наступному, 479 р. до н. е., біля міста Платеї греки завдали персам нищівної поразки і вигнали їх із Греції. Після цього війна з персами тривала ще 30 років, здебільшого на морі.
Для ведення війни грецькі поліси на чолі з Афінами уклали у 477 р. до н. е. Афінський морський союз. Усі поліси будували й утримували на спільні гроші союзний флот та сухопутне військо. Спочатку скарбниця Афінського союзу знаходилася на острові Делос, тому союз називали ще Делоським.
За великі заслуги перед усією Грецією у розгромі персів командування союзним військом та флотом доручили афінянам. Пізніше і скарбниця була пе¬ренесена до Афін. Щороку туди робили свої внески всі грецькі поліси.
Війна між Грецією і Персією була не просто війною, в якій зіткнулися два світи — Європа та Азія. В ній уперше зіткнулися східна деспотія і грецька де¬мократія.
Греко-перські війни закінчилися пе¬ремогою греків, бо греки захищали сво¬боду й незалежність своєї батьківщини. Після цих воєн Афінська держава зміцніла. Афіняни стали господарями на морі. В їхніх ру¬ках були союзний флот, військо і скарбниця.

АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ ЗА ПЕРІКЛА
ДОБА ПЕРІКЛА. У середині V ст. до н. е. в Афінах правив ви¬датний державний діяч — стратег Перікл. Він мав такий авторитет у народу, що його обирали стратегом п'ятнад¬цять років підряд. Був він і на інших державних посадах. Усього він керував Афінською державою протягом соро¬ка років, до кінця свого життя. За часів Перікла Афінська держава досягла свого найвищого культурного розквіту. Тому цей період називається добою Перікла.
Перікл був дуже красномовний. Коли він виступав у народних зборах, друзі порівнювали його із Зевсом, а йо¬го промови — з громами та блискавицями, які кидає бог. Самого Перікла за його величний вигляд та розум нази¬вали Олімпійцем.
Перікл умів переконувати людей у своїй правоті. Якось спартанський цар спитав знаменитого борця, хто сильніший: він чи Перікл? Борець відповів: «Навіть як¬що я покладу Перікла на обидві лопатки, він і тоді дове¬де людям, що переможений я, а не він, і народ йому повірить».
Перікл мав багато друзів серед філософів, художників, скульпторів. Одного разу Періклу сказали, що філософ Анаксагор, який був на той час уже старим і хворим, ду¬же бідує і вирішив заморити себе голодом. Перікл негайно пішов до нього і став умовляти відмовитися від цього наміру. «Мені потрібні твої корисні поради»,— сказав він. «Кому потрібний світильник, той наливає в нього олію»,— відповів мудрець. Перікл зрозумів натяк і щедро забезпечив старого грішми.
АФІНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ. Слово «демократія» означає «влада народу». За часів Перікла в Афінах уся влада належала самим гро¬мадянам. Верховним органом Афінської держави були народні збори. На збори приходили всі афінські громадяни, яким виповнилося двадцять років. За законами Перікла, громадянами вважалися ли¬ше ті люди, в яких і батько, і мати були корінними афінянами. Пе¬реселенці та раби на збори не допускалися.
Народні збори вирішували питання війни та миру, обирали стратегів (воєначальників) і суддів. Прийняті на зборах закони викарбовувалися на мармурових плитах і встановлювалися на май¬дані, щоб кожний міг з ними ознайомитися.
Питання для обговорення готувала «Рада 500», що називалась буле. А виконували постанови зборів державні чиновники — магістрати. Ареопаг — рада старійшин; він розглядав справи про вбивства та святотатства.
Найвищого розвитку афінська демократія досягла за часів Перікла.
Коли Перікл помирав, біля його ліжка зібралися друзі і, гадаю¬чи, що хворий їх не чує, вихваляли його заслу¬ги перед Афінами. Раптом Перікл відкрив очі і сказав: «Ви не згадали найголовнішого. Адже за роки мого правління жодного афінянина не скарали на смерть за моїм наказом». Тільки коли Перікл помер, афіняни зрозуміли, якого мудрого і справедливого правителя вони втра¬тили.
БУДІВНИЦТВО АКРОПОЛЯ ЗА ПЕРІКЛА. Усі грецькі міста щороку платили Афінам у союзну скарбницю великі гроші, щоб афіня¬ни захищали їх від ворогів. Перікл вирішив витратити частину цих грошей на будівництво. Під час війни перси зруйнували афінський Акрополь — укріплену частину міста, яка знаходилася на високому пагорбі. Перікл захотів його відбудувати. Для цієї роботи він зібрав найкращих архітекторів і скульпторів, тисячі умілих ремісників, ковалів, мулярів, каме¬нярів, теслів.
На Акрополі Перікл звелів збудувати великий храм, присвяче¬ний покровительці міста богині Афіні Палладі. Його назвали Пар¬феноном, що означало «храм діви».
Парфенон одночасно служив державною скарбницею, святи¬лищем і пам'яткою перемоги греків над персами. Спорудили йо¬го з білого із золотистим відтінком мармуру.
Парфенон був 75 м завдовжки і 35 — завширшки. З усіх боків храм був оточений колонами. Така колонада називається порти¬ком. Усередині храму було дві зали. В більшій залі стояла вели¬чезна статуя богині Афіни, заввишки 11 метрів, її обличчя, руки і ноги були зроблені зі слонової кістки, а одяг вику¬тий зі щирого золота вагою в дві тонни.
Статую Афіни зробив відомий давньогрецький скульп¬тор Фідій. Коли роботу над статуєю було завершено, воро¬ги Фідія пустили чутку, що він украв частину золота. Але Фідій, за порадою Перікла, виготовив золотий одяг богині таким чином, що його легко можна було зняти і зважити. Коли золото переважили, виявилося, що Фідій не винен.
Парфенон було прикрашено гарними барельєфами, що зображували святкову процесію юнаків і дівчат, а також су¬перечку Афіни з Посейдоном. За легендою, богиня Афіна і бог Посейдон сперечалися, хто з них зробить кращий по¬дарунок місту. Посейдон ударив у скелю своїм тризубцем, і з неї забило солоне джерело. Афіна встромила в землю свій спис, і з нього виросло оливкове дерево, яке дарує лю¬дям смачні, корисні плоди. Подарунок Афіни Паллади визнали ціннішим і її іменем назвали місто — Афіни.
Перед Парфеноном Фідій поставив ще одну статую богині Афіни, вилиту з бронзи, заввишки дев'ять метрів. Позолочене вістря її списа та шолом здалеку бачили моряки, які підпливали до Афін морем.
ВІЙНА МІЖ АФІНАМИ ТА СПАРТОЮ. В V ст. до н. е. (431 р. до н.е.) між Афінами та Спартою розпочалася війна за першість у Греції. Вона тривала близько тридцяти років і дістала назву Пе¬лопоннеської. У цій війні взяли участь май¬же всі поліси Греції: одні — на боці Афін, інші — Спарти. В афінян був великий флот, а спартанці мали добре озброєне сухопутне військо.
Перемогла Спарта, але вона була так са¬мо виснажена війною, як і Афіни.
Спарта заборонила Афінам мати флот. Афіняни мусили виплатити Спарті гроші — воєнну контрибуцію. Спарта відмінила де¬мократичні порядки в Афінах і відновила владу тиранів.

Безкоштовно скачати реферат "Греко-перські війни. Афінська демократія за Перікла" в повному обсязі