Реферат: Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича

В історії США чільне місце посідає творчість Волта Вітмена, поета, який своїм талантом та безмежною любов’ю до природи завоював звання «співця природи». Єдина збірка з промовистою назвою «Листя трави» передає зв'язок митця з природою, яка була для нього не тільки творчим матеріалом, тлом «дії персонажів чи композиційним фактором, а й виразником психологічних станів» [10, 6].
Філософічністю вирізняється й поезія Богдана-Ігоря Антонича, якого Павло Тичина поставив в один ряд з такими постатями як Шевченко, Вітмен, Верхарн. «Стрімким і сповненим внутрішньої напруги» був охарактеризований талант молодого поета М.Ільницьким. Незважаючи на гостру класову боротьбу на західноукраїнських землях (коли жив і творив поет), Антонич залишався «аполітичним» письменником. Він розумів глибший смисл свого таланту: утвердження та «вростання» в природу.
Неповторність Антонича полягала в тому, що в його образах відтворені народні символи та образи фантастичні, які сягають далеких язичницьких часів. Український поет творив свої образи-символи через «поетичне реконструювання первісної сфери народної традиційності» [1, 11]. Для творчості Антонича традиційним було звернення до фольклорно-етнографічних образів (сонце, земля, рослини тощо). Сам митець у своєму романі «На другому березі» зазначав: «Треба вміти дивитися на світ. Це перша заповідь майбутніх поетів».
У художньому світосприйнятті і американського, і українського поетів образи природи трансформуються в образи-архетипи, які, за К.-Г.Юнгом, виникли у сфері «колективного несвідомого» та відображаються у свідомості сучасної людини як своєрідні символи, архетипи, «знаки пам’яті» минулих поколінь і виступають у вигляді «загальнолюдських первообразів, які значною мірою є конкретизовано-предметними згустками відчуттів, переживань та уявлень з давно минулих, прапервісних часів» [2, 35].
Саме праобрази стали основою для Волта Вітмена у створенні архетипічної моделі американського світу. Через архетипічні образи поет долає часовий бар’єр та існує поза простором і часом. Їх повторюваність, циклічність допомагає Волту Вітмену «злитися» з Всесвітом. Вони є символом безмежності, ланкою між минулим та майбутнім.
Над усіма архетипами домінує образ землі. Це закономірно, бо «земля і стан людської душі, ба й сама доля людини – поняття синонімічні», – на думку Н.Овчаренко. Для Вітмена земля була одним з основних засобів пізнання природи взагалі, допомагала чути «голос» природи і відтворювати його у віршах. Земля була для нього й джерелом існування, формування будь-якої особистості, що живе в оточенні природи. У багатовимірності архетипу землі Волта Вітмена відчувається космічна обумовленість: Земля поряд з іншими стихіями є однією з головних джерел світотворення. Ще «у сиву давнину люди замислювалися над тим, що Небо і Земля є батьками усього світу і живих істот, що його населяють. Часто Земля уособлена в образі богині-матері, якій відведена роль жіночого відтворюючого начала», – зазначає Н.Овчаренко.
Концептуальність цього твердження стає зрозумілішою, коли глибше вчитуєшся у вірші Вітмена. Оновлюючою функцією Землі, її нев’янучою красою митець не переставав зачаровуватись. Волт Вітмен відчував радість, блукаючи по землі, стверджував, що природу треба вміти «слухати» і тоді вона розкриє свою таїну і красу:
Сначала неприветлива, молчалива, непонятна

Список використаної літератури:

1. Андрухович Ю.І. Б.-І.Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 1996. – 23 с.
2. Анісімова Н.П. Міфологічні джерела поезії Оксани Лятуринської. – Запоріжжя, 2005. – 172 с.
3. Антонич Б.-І. Поезії. – К., 1989. – 454 с.
4. Буряк О.Ф. Міфологізм художнього мислення Б.-І.Антонича та І.Калинця: Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Кіровоград, 2001. – 15 с.
5. Венедиктова Т.Д. Уолт Уитмен // История литературы США: В 4 т. – М., 2003. – С.74-134.
6. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича. – Львів, 1989. – 430 с.
7. Литература XX века: Библиотека всемирной литературы. – М., 1976. – 529 с.
8. Махно В.І. Художній світ Б.-І.Антонича: Автореф.дис. . канд. філол. наук. – К., 1995. – 25 с.
9. Овчаренко Н.Ф. Міфологема землі в канадській і українській прозі. – К., 1996. – 200 с.
10. Петрухіна Л.Е. Образи природи як стан екзистенції у поезії (теоретичний аспект): Автореф. дис. . канд. філол. наук. – Львів, 2000. – 19 с.
11. Юнг К.-Г. Душа и миф: шесть архетипов / Сост. В.И.Менжулин. – К., 1996. – 384 с.
12. Юнг К.-Г. Человек и его символы. – М., 1997. – 386 с. Безкоштовно скачати реферат " Архетипи природи в поезії В.Вітмена та Б.-І.Антонича" в повному обсязі