Реферат: Бертольд Брехт: біографія та зв’язок з театром

Так формувалася теорія нового театру, що визначався дра¬матургом як «епічний», «неарістотелівський», «повчальний», «раціональний», «інтелектуальний».
За задумом Брехта, «епічний театр» мав формувати новий тип глядача. Якщо класична драма, теоретично обґрунтована Арістотелем, навіювала глядачеві певні емоційні стани й, зок¬рема, проводила його через «катарсис», то брехтівська п'єса була спрямована не на почуття публіки, а на її інтелект. Гля¬дач «епічного театру» повинен тверезо, без емоційних спалахів аналізувати те, що відбувається на сцені. Переживати катар¬сис, за Брехтом, — означає марно витрачати почуття на «теат¬ральну ілюзію» і прямо в залі «очищуватися» від страждань, спричинених спогляданням драм людського життя. Тимчасом мета театру XX ст., у розумінні драматурга, полягала в іншому -допомогти глядачеві побачити соціальне коріння відтвореного на сцені конфлікту, спонукати його шукати засоби удоскона¬лення законів суспільного життя, збуджувати прагнення втру¬чатися у дійсність. У низці п'єс Брехт справді уникнув ефекту катарсису. При цьому він з неперевершеною майстерністю створював на сцені таку напруженість, що не поступалася силою «драмі пристрастей» Шекспіра чи Шиллера.
У своїх драмах Брехт часто використовував запозичені сю¬жети. Знаючи загальний плин подій та їхню розв'язку, глядач природно переключав увагу з розвитку сюжету на його ав¬торську обробку, з того, про що йдеться, на те, як подається знайомий зміст, тобто знову ж таки - з дії на розповідь.
Більшість сюжетів брехтівського театру подібні до притч. Вони в алегоричній формі моделюють певні соціальні ситуації і мають конкретний «повчальний» ефект. Інколи їх ще назива¬ють «драмами-параболами» або «драмами-моделями». Алего¬ричний сюжет мобілізовував інтелектуально-аналітичні здіб¬ності глядачів: потрібно було розшифровувати прихований зміст зображуваного, впізнавати в алюзіях історичні й полі¬тичні реалії сучасного життя. Такими ж самими алегоріями, або «моделями», були й персонажі брехтівських драм.
Одним із найяскравіших художніх відкриттів «епічного театру» був «ефект очуження». Його сутність полягала в тому, що буденне явище подавалося у новому світлі й поставало як дивне, вирване зі звичного плину життя, «чуже». Це також підштовхувало глядача до аналізу того, що показувалося на кону. «Ефект очуження» був стрижнем, що пронизував усі рівні епічної драми: сюжет, систему образів, художні деталі, мову тощо, аж до декорацій, особливостей акторської техніки й сценічного освітлення.
Б. Брехт був видатним реформатором західного театру. Він створив новий тип драми, який відрізнявся від «арістотелівського» тим, що перетворював «показ» дії на «розповідь» про неї; руйнував ілюзію життєподібності того, що відбувалося на сцені; був націлений на активізацію інтелекту глядача. Сюже¬ти та персонажі «епічних драм», часто запозичені з інших літе¬ратурних джерел і докорінно перероблені, мали здебільшого алегоричний характер. Одним із найзначніших художніх відкриттів Брехта-драматурга був «ефект очуження». «Епічна драма» порушувала важливі суспільно-політичні проблеми, аналізувала їх під кутом марксистських ідей і мала вирішувати певні повчальні й виховні завдання щодо глядача. Це визначи¬ло її ідеологічний ґатунок. Драматургія Брехта вважається прикладом політичне заангажованого мистецтва XX ст.

Список використаної літератури:

1. Волощук Є. Зарубіжна література: Підручник. – К., 2004.
2. Літературна енциклопедія. – К., 1994.
3. Якименко В.І. Бертольд Брехт. Сторінками життя і творчості. – М., 1990. Безкоштовно скачати реферат "Бертольд Брехт: біографія та зв’язок з театром" в повному обсязі