Реферат: Західноукраїнські землі в першій половині ХІХ століття під владою Австрійської імперії

Пожвавлення революційного руху, пробудження національ¬ної свідомості, непоступливість у національному питанні діячів Центральної ради народової прискорили процес консолідації укра¬їнських патріотичних сил, і вже в травні 1848 р. у Львові виникає перша русько-українська організація — Головна Руська Рада, на чолі якої став спочатку Г. Яхимович, а згодом М. Куземський.
Це патріотичне об'єднання видало маніфест, у якому було сфор¬мульовано політичну платформу організації:
— вказувалося на те, що українці Галичини і Наддніпрянщи¬ни є єдиним народом;
— підкреслювалося, що пращури українців мали свою дер¬жавність, культуру, право, мову, були народом, який "рівнявся славі найзаможнішим народам Європи";
— висувалася ідея поділу Галичини на дві провінції — поль¬ську та українську з окремими адміністраціями;
— ставилися питання про розширення сфери вжитку україн¬ської мови, про зрівняння в правах уніатського духовенства з католицьким; про дозвіл українцям обіймати всі державні поса¬ди тощо.
Маніфест закінчувався лаконічним патріотичним гаслом:
"Будьмо тим, чим бути можемо і повинні. Будьмо народом". Рішу¬чі вимоги українців зустріли активну протидію з польської сто¬рони. Поляки на противагу українській організації ініціювали створення полонофільського комітету — Руського собору. Що ж стосується офіційних властей, то вони відкинули політичні ви¬моги українців, але пішли на значні поступки у культурній сфері. Відчувши послаблення, українська громада активізує свою ді-яльність. Виявами цієї активності були видання першої у Львові газети українською мовою — "Зорі Галицької" (1848-1852 pp.);
скликання з'їзду діячів науки та культури — "Собор руських уче¬них" (1848 p.); заснування культурно-освітнього товариства — "Галицько-Руська матиця" з метою видання книжок для народу (1848 p.); відкриття у Львові Народного дому з українською біб¬ліотекою, музеєм і народним клубом (1848 p.); створення у Львів¬ському університеті кафедри української мови (1849 p.).
У середині XIX ст. українська спільнота здобула свій перший досвід парламентаризму. У скликаному в липні 1848 p. австрій¬ському парламенті інтереси українців представляли 39 депутатів (27 з них селяни). Депутати від народу виступали за безплатне скасування кріпацтва, поліпшення становища селян, розглядали різні аспекти національних відносин (зокрема, подали петицію, підписану 15 тис. осіб, що містила вимогу поділу Галичини на польську та українську частини).
Наприкінці першої половини ХІХ ст. революційна хвиля, до¬сягнувши свого піку, поступово пішла на спад. За цих обставин абсолютно логічним був наступ реакції — консервативно-охоронницькі сили імперії одну за одною почали відвойовувати втра¬чені позиції. Вже в березні 1849 p. було розпущено австрійський парламент, невдовзі відмінено конституцію. У нових умовах, ко¬ли абсолютизм відновив свої права, Головна Руська Рада вихо¬дила за межі жорстко централізованої системи імперії і 1851 P. була розпущена.

Список використаної літератури:

1. Бойко О. Д. Історія України. - К.: Академія, 1999. - 568с.
2. Борисенко В. Курс української історії. - К., 1996
3. Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992
4. Субтельний О. Україна: Історія. - К., 1993 Безкоштовно скачати реферат "Західноукраїнські землі в першій половині ХІХ століття під владою Австрійської імперії" в повному обсязі