Курсова: Микола Міхновський

„Єдиними пропагаторами ідеї політичної самостійності в Наддніпрянській Україні були М.Міхновський, В.Липинський і Д.Донцов… читаючи праці цих трьох ідеологів, не можна позбутися враження, що вони написані прибульцями з іншої планети — настільки далекими за своїм радикальним тоном були вони від тогочасних писань більшості…” [6, c.26].Ці три визначені мислителі просто не знаходили собі місця в українському громадсько-політичному житті.
Досліджуючи тему: „М.Міхновський: штрихи до політичної біографії”, потрібно сказати, що незважаючи на певні кроки зарубіжної україніки в дослідженні політичної біографії М.Міхновського, не можна говорити про завершеність цієї роботи.
Автори публікацій, не володіючи достатнім масивом джерел та літератури, черпаючи в основному інформацію про Міхновського з особистих споминів, написали статті та розвідки, переобтяжені упередженнями суб’єктивними оцінками, яким бракує перевірених документальних даних. Пересічний читач легко може розгубитись у такому розмаїтті суперечливих оцінок і думок стосовно М.Міхновського. Вони зайвий раз переконують в тому, наскільки це складна неординарна постать, що своїми поглядами та поведінкою не вписується у звичні стереотипи. Правильно оцінити її можна, не зробивши глибокого виваженого аналізу цілого комплексу чинників: політичних, національних, духовних, релігійних, соціальних тощо. Незважаючи на підвищений інтерес науковців до даної теми, справжнє наукове дослідження життя і діяльності Міхновського, його внеску в розбудову самостійної соборної України — ще попереду.
Дана курсова робота містить аргументовані дані про різноманітність політичної діяльності М.Міхновського, впливовість реальність його рішень для Української держави в світі бачення і сприйняття істориків і науковців.
Серед дискусійних питань дослідників і різних відповідей, однозначним є те, що М.І.Міхновський залишив помітний слід в історії української політичної думки. Він перший серед діячів новітньої України закликав до боротьби за її самостійність і обґрунтував необхідність, глибоку історичну обумовленість цієї боротьби. Уся його публіцистика, політологічні статті й програмні документи могли б уміститися в одному невеликому томі. А склали вони цілу епоху в історії української суспільно-політичної думки.
Його долю важко назвати щасливою. Він часто робив те, що більшості не подобалося. Усе свідоме життя Міхновському доводилося обстоювати ідеї, які більшість не сприймала. Усе життя він був приречений іти „проти течії”. Робив він це гаряче, безкомпромісно, настійно. Багатьом здавалося, що це людина з далекого минулого, що вона випадково потрапила у ХХ століття і безслідно щезне. І ось минув 81 рік після його трагічної смерті. Настає момент переосмислення, момент істини. І виявляється, що він значно ближче до сучасності, ніж будь-хто з його політичних опонентів з національно-визвольного табору.
Спроба наукового аналізу політичної діяльності М.Міхновського наведеними факторами не вичерпується, вона знайде своє інформаційне відтворення в наступних історичних працях.

Список використаної літератури:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К. Видавничий центр „Академія”, 1999. – 430с.
2. Геник С. 150 великих українців. – Ів.-Франківськ: Лілея – НВ, 2001. – 300с.
3. Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. - №9. – 320с.
4. Геращенко Т. М.Міхновський у спогадах і оцінках його сучасників // Молода нація. – 2003. - №2. – с.13-32.
5. Голод І. Ідеолог державності:Перестороги М.Міхновського // Молода Галичина. – 2004 .- с.8.
6. Донцов Д. Твори. Том 1. Геополітичні та ідеологічні праці. – Львів: Кальварія, 2001. – 488с.
7. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів: Світ, 1991. – 576с.
8. Енциклопедія Українознавства. – Том 1. – Перевидання в Україні. – Львів, 1993. – 381с.
9. Жук А. Писання М.Міхновського // Молода нація. – 2003. - №2. – с. 40-44.
10. Історія України в особах: ХІХ-ХХ ст. / І.Войцехівська, А.Абліцов, О.Божко. – К.: Україна, 1995. – 479с.
11. Історія України / Відп. ред. Ю.Сливка; керівник авт. ком. Ю.Зайцев. – Вид. 4-те. – Львів: Світ, 2003. – 520с.
12. Курас І. Перший рeчник новітнього українського самостійництва // Історія України .- 2000. - №16. – с.3-14.
13. Курас І.Ф., Турченко Ф.Г., Геращенко Т.С. М.Міхновський: постать на тлі епохи // Укр. іст. журнал. – 1992. - №9,10,11 – с.63-79.
14. Лінецький С.М. Міхновський : міфи історіографії та правда історії // Молода нація. – 1996. – Вип. 1.- с.215-216.
15. Міхновський М. Самостійна Україна. – К.: Діокор. – 2002.- 80с.
16. Малий словник з історії України / В.Смолій, С.Кульчицький, О.Майборода та ін. К.: Либідь, 1997. – 464с.
17. Мартинець В. Микола Міхновський – піонер українського націоналізму // політологічні читання. – 1995. - №2. – с.263-264.
18. Наумов С.О. Братство тарасівців // Український історичний журнал. – 1999. - №5.- с.36-42.
19. Полонська-Василенко Н. Історія України: У2т. – Т2. Від середини XVII ст. До 1923 року. - К.: Либідь, 2002. – 608с.
20. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921рр. – К., Видавничий дім „Альтернативи”, 1999. – 319с.
21. Чикаленко Є. Щоденник (1907-1917). – Львів, 1931. – 350с.
22. Турченко Ф.М. М.Міхновський: становлення світогляду // Молода нація. – 2003. - №2 – с.59-125.
23. Шемет Ж. Від М.Міхновського йшло тепло // Укр. газета. – 2004. – с.1-2.
24. Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії кінця XVIII – початку ХІХ століття // Україна: Наука і культура. – К., 1991. – Вип. 25. – с.163. Безкоштовно скачати реферат "Микола Міхновський" в повному обсязі