Реферат: Петро Конашевич Сагайдачний

Почувши, що через Україну має вертатися з Москви в Туреччину єрусалимський патріарх Феофан, Сагайдачний закликав його до Києва на престольне свято Печерського монастиря; разом з іншими православними діячами почав просити його, щоб висвятив для України митрополита і владик. Проте патріарх Феофан, остерігаючись польського короля та єзуєтів, а також не маючи на те дозволу константинопольського патріарха, котрому віддавна була підпорядкована Київська митрополія, довго вагався. Однак тодішні події в Польщі допомогли Сагайдачному схилити на свій бік патріарха і здійснити свої наміри. Саме в той час супроти поляків виступили турки під орудою Скиндерпаші. Гетьман Сагайдачний не взяв участі в цій боротьбі Турки посунули на місто Цицерону в Молдавії, до річки Прут. Проти мусульман виступив гетьман Станіслав Жолкевський із багатьма знатними польськими панами. У битві під Цецорою проте, поляки зазнали нищівної поразки. Салі гетьман загинув, а з ним було вбито чимало поляків. Сагайдачний не спішив допомогти полякам, і його відсутність обернулася для них трагедією. Після цього акції Сагайдачного зросли, а козацтво набуло ще більшої ваги. "Тепер козаки оволоділи всією Києвською Украйною, вони владарюють у всьому придніпровському краї; що хочуть те й роблять ;мешканці сіл і місту басейні річок Тетерева та Ірпеня утворили козацькі сотні і визнали себе складовою частиною південно-руського козацтва ".Для Сагайдачного це був дуже сприятливий час і він ним повністю скористасвся, щоб прихилити патріарха Феофана до висвячення митрополита в місті Києві. Крім того Феофан висвятив за осіньї620 року та зиму п’ятьох православних єпископів на українські та білоруські землі, для єпархій, ієрархи яких підписали унію.
Король Жигмонд, почувши про висвячення владик, звелів усіх їх захопити та кинути до в’язниці. Проте Сагайдачний не допустив із козаками не допустили цього злодійства й переховували владик у різних монастирях. Усі вони згодом стали великими борцями за православну віру й руський народ.
При висвяченні митрополита і єпископів їм було повернуто багато православних церков, монастирів та земель, одібраних раніше у православних уніатами й католиками.
Відтоді козацтво і стало опорою православия і народності в Україні, відтоді український народ свідомо розпочав боротьбу за віру й народність не лише з католиками й уніатами, а і з ополяченими, окатолеченими, обуніаченими українськими панами й підпанками.
У той час, коли на Україні сталася така важлива подія, турки, розгромивши поляків під Цецорою, на цьому не зупинилися : вони зібрали нові, ще грізніші сили, щоб вдруге рушити на Польщу. У свою чергу, і польський уряд вирішив підготуватися до відсічі, для чого зібрав раду у Варшаві, куди було запрошено також "великого і доброго справцю Сагайдачного ", як називає його польський літописець Йоахим Єрлич.
Але гетьман не зразу погодився їхати до Варшави. Він розумів все вигоду свого становища і спершу ухилився від будь-якої допомоги полякам. Тоді вони почали діяти через Феофана, котрий на той час ще перебував у Києві. Патріарх переконав Сагайдачного аби він "з усіх своїх сил чинив кривавий напад на ворога Божого і християнського "
Тільки після цього Сагайдачний зголосився допомогти полякам, та й то за умови, якщо патріарх Феофан і королівський посол Бартоломей Обілковський гарантуватимуть, що король підтримуватиме новоосвячених православних митрополита і єпископів.
І коли король зголосився задовольнити вимогу Сагайдачного, тоді й він із свого боку погодився їхати до Варшави.
Там Сагайдачному виявили велику шану і прислухалися до його порад. Сам король звернувся до гетьмана із словами : "Я посилаю сина під Хотин і вручаю його тобі".
Проте гетьман не задовільнився лише одним люб’язним прийомом короля і висунув перед поляками вимоги, які просив розглянути тут же, у Варшаві, в його присутності. Ці умови такі: 1) скасування посади козацького стар¬шого, назначуваного над козаками польським урядом;!) офіційне визнання влади українського гетьмана над Україною;3) скасування неприйнятних розпоряджень щодо козацтва; 4) надання населенню України свободи віросповідання.
Коли всі ці умови були прийняті й затверджені, лише тоді Сагайдачний поспішив до Києва, і звідти відпустив в Єрусалим Патріарха Феофана.
Після проводів у Києві остаточне прощання з патріархом відбулося на кордоні землі Руської, в Буші.
Тим часом гроза, яка насувалася на Польщу, вилилася нарешті в те, що проти Речі Посполитої пішов сам турецький султан Осман 11. Султан вів із собою триста тисяч турків і сто тисяч татар.
Проти полчищ мусульман поляки могли виставити всього вісімдесят сім тисяч власного війська та сорок тисяч козацького, які й рушили до турецької фортеці Хотин. Командувачем хотинської війни було оголошено королевича Владислава. Великі надії покладалися на Сагайдачного. Цього разу гетьман зустрівся з королевичем, а пізніше і королем у Львові.
Тим часом, 22 липня 1621 року королевич Владислав і гетьман Ходкевич перейшли Дністер і незабаром розташувалися біля Хотина.
Гетьмана Сагайдачного затримали на нараді в короля, тому замість нього козаків повів поки-що Михайло Дорошенко.
Прибувши у призначене місце, польсько-козацькі війська довго чекали Сагайдачного. Тим часом гетьман, поспішаючи на збірний пункт, уже недалеко від нього, наразився на турецький загін і був поранений, але встиг утекти і сховатися в лісовій чаші. Тоді в польському таборі поширилася чутка, ніби Сагайдачний загинув. Поляки замість загиблого козацького гетьмана призначили іншого - Якова Бородавку.
Але Сагайдачний благополучно вибрався з лісу і несподівано в серпні прибув до козацького табору, А коли дізнався про те, що трапилося усунув від гетьманства свого наступника Бородавку.За якусь провину того судили військовим судом і туту же стратили в польському стані. Українські літописці різних часів це пояснюють так:"...затое Бородавка обвинен, что не поспешал з войском своим до главного обозу польского да бавился в дорозе здобічем", тобто грабунками.
Прибувши до козацького табору, гетьман Сагайдачний взяв козаків під свою оруду і поставив їх попереду польського війська. За своїм звичаєм, козаки звели табір, довкола якого поставили вози, обвели їх ровами і укріпили валами й палями.
Навпроти козацько-польського табору стояли турки із самим султаном та великим візирем.
Перша сутичка козаків та поляків з мусульманами відбулася 2 вересня, ще до прибуття в табір королевича Владислава. Але справжній виступ відбувся 8 вересня. Турки й татари з усім шалом східних людей кинулися на козацький табір і обложили його. Козаки добре знаючи бойові прийоми противників, спочатку не чинили їм опору і дали можливість наблизитись до ровів, а потім несподівано вискочили на вали, дали сильний і прицільний залп із мушкетів і відкинули ворога.
Після такого несподіваного успіху козаки перейшли в наступ, увірвалися в турецький обоз, але цілком захопити його не змогли, оскільки коронний гетьман Хоткевич їх своєчасно не підтримав. Це надзвичайно обурило як козаків, так і самого Сагайдачного, котрий очолював військо і був важко поранений. Відмова Ходкевича в допомозі настільки обурила козаків, що вони відкрито обурювалися. Тоді за наказом королевича були призначені депутати для проведення слідства і заспокоєння козаків.
Тим часом військові дії відновилися. Війна тривала п’ять тижнів. Попри нерівність сил все ж перший попросив миру грізний Осман 11, який донедавна погрожував викорінити все немусульманське населення в Польщі.
Мир було укладено 8 жовтня 1621 року.
Гетьман далі лежав хворий.
Хотинським походом гетьман Сагайдачний закінчив свою військову стезю, останні п "ять місяців життя присвятивши внутрішнім справам України.
Він приділив увагу Київському богоявленському братству і вніс кілька тисяч на оновлення Богоявленського монастиря та утримання його школи. Разом з тим гетьман оновив ще деякі церкви, спорудив нову в Києві при Флорівському монастиреві, послав п'ятнадцять тисяч золотих червінців львівській братській школі, залишив кошти іншим монастирям, храмам, школам на Україні.
Помер Сагайдачний 10 квітня 1622 року.

Список використаної літератури:

1. Чайковський Андрій. Гетьман Сагайдачний..- Коломия: ОКА, 2007.- 288с.
2. Гуржій Олександр Іванович, Корнієнко Вадим Валерійович Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.- К.: Україна, 2004.- 192с.: іл. Безкоштовно скачати реферат "Петро Конашевич Сагайдачний" в повному обсязі