Реферат: Карти - джерело географічних знань

Визначення магнітного азимута за допомогою дирекційного кута
. Користаючись топографічною картою з кілометровою сіткою, можна визначати магнітний азимут на задану точку від кілометрової лінії.
Кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямком на обумовлену точку називається дирекційним кутом. Він виміряється, як і азимут, за ходом годинникової стрілки від 0 до 360°.
При визначенні магнітного азимуту цим способом також треба враховувати кут, що утвориться між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і магнітним меридіаном. Цей кут називається зближенням меридіанів.
Зближення вважається східним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється до сходу від вертикальної кілометрової лінії, і західним при відхиленні стрілки до заходу.
Величину відхилення магнітної стрілки можна обчислити, якщо скласти величини двох кутів, що утворюються лініями кілометрової сітки, географічним меридіаном, і магнітним меридіаном.
Для визначення дирекційного кута потрібно накреслити напрям, що визначається нами, а потім у точці його перетину з вертикальної кілометрової лінії виміряти транспортиром за ходом годинникової стрілки кут між північним напрямом цієї лінії і напрямом, що визначається, а потім врахувати поправку напряму.
Завдання 4: Діти із села Воронова зібрались йти в ліс(район будинку лісника). За компасом вони визначили азимут свого маршруту. Чому він дорівнював? За яким азимутом вони повертались додому?
Завдання 5: Як пройти за компасом місцевістю, що зобра¬жена на топографічній карті У-34-37-В-В (Снов) від віт¬ряка (координати Х = 66775, У=12362) до гори Гола 156,9, якщо відомо, що дирекційний кут — 211° (поправ¬ка напряму східна).
Як читати рельєф карти?
На топографічній карті рельєф зображують горизонталями (ізогіпсами). Горизонталі можна вважати лініями перерізу нерівностей земної поверхні горизонтальними площинами через рівні проміжки висоти. Відстань між сусідніми горизонталями називають висотою перерізу.
Чим більше горизонталей позначають схил горба, тим він крутіший. Таким чином за допомогою горизонталей можна визначити крутість схилу.
На карті більш точно крутість схилів визначається за допомогою шкали закладань, яка поміщена під південною рамкою карти поруч із лінійним масштабом. Внизу, вздовж основи цієї шкали, цифри позначають крутість схилу у градусах, а на перпендикулярах до основи відкладені в масштабі карти відстані між сусідніми горизонталями.
Для визначення крутості схилів необхідно циркулем або смужкою паперу виміряти відстань між двома горизонталями, прикласти цей відрізок до шкали і прочитати знизу, яка крутість схилу у градусах.

Список використаної літератури:

- А.М. Куприн Занимательная картография. – Москва. – “Просвещение”. - 1989
- А. М.Куприн Занимательная топография. – Москва. – “Просвещение”. – 1977
- В.А. Жучкевич Вопросы и задачи по географической карте и глобусу . – Минск . – «Вышэйшая школа» . – 1981
- Н.В. Андреев Методическое пособие по факультативному курсу «Топография и картография». – 2-е изд., перераб. –М., Просвещение, 1985.-112с, ил.
- С.Г. Трегуба Система завдань для вивчення географічних карт: Посібник для вчителя.- К.: Рад. Школа, 1979.- 88с., іл.
- География: справочные материалы: Книга для учащихся стар. и ср возраста/ А.М. Берлянт, В.П. Дронов, И.В. Душина и др.: Под ред. В.П. Максаковского.- М.: Просвещение, 1988.- 400с.: ил., карт.
- Романова В.Я. Топография. 8 класс: Решение задач и заданий. - Запорожье: Просвіта, 2002, с. 52 Безкоштовно скачати реферат "Карти - джерело географічних знань" в повному обсязі