Реферат: Види географічних карт

Призначення топографічних карт і планів місцевості - ознайомити школярів із детальним зображенням ділянок зем¬ної поверхні і пояснити, як здійснюється генералізація при створенні середніх і дрібномасштабних карт.
Особливий картографічний посібник — це глобус, що є
моделлю Землі. На ньому земна поверхня зображена без викривлень, витримується єдиний масштаб. Він використову¬ється, як і карти, для вироблення правильного уявлення про форму і розмір географічних об'єктів.
Глобус незамінний при вивченні форми Землі, її добового і річного руху (для цього використовується пристрій з глобусом - телурій), при вивченні географічних координат, проведенні вимірів відстані, для визначення географічного положення об'єк¬тів і ознайомлення з картографічним проекціями. За змістом глобуси бувають фізичними і політичними. За масштабом роз¬різняють великий демонстраційний глобус (масштаб 1:30 млн) і малі учнівські глобуси (масштаби 1:50 млн та 1:83 млн).
Окрім зазначених навчальних глобусів, є так звані індук¬ційні (чорні) глобуси. Вони мають чорну поверхню з градус¬ною сіткою, контурами материків. Служать для вивчення гео¬графічних координат. На них можна писати крейдою, вказу¬вати точки і визначати їх координати.
Також є проекційні глобуси з градусною сіткою, виготов¬леною з дроту або скла без суцільної поверхні. Служать для ознайомлення з картографічними проекціями. На них можна показати, як переноситься градусна сітка проектуванням на циліндр, конус.
Доцільно використовувати глобус при вивченні початко¬вого курсу географії, географії материків і країн.
Одним із прийомів роботи з географічною картою є ви¬роблення просторових і масштабних орієнтирів. Учні повинні добре засвоїти розміщення найважливіших об'єктів і за¬пам'ятати їх розміри. Такими масштабними орієнтирами мо¬жуть слугувати протяжність Чорного моря із заходу на схід (1000 км), Каспію з півночі на південь (1000 км), відстань Київ-Москва (700 км), довжина острова Сахаліну (1000 км), про¬тяжність Червоного моря (2000 км) тощо. Просторові й мас¬штабні орієнтири є орієнтирами для позначення інших об'єк¬тів, визначення їх розмірів, величини, що дає можливість зна¬ходити об'єкти на картах різних за масштабом та тематикою.
Основний вид роботи з картами - опис, характеристика об'єктів. Описи за складністю є різними. Спочатку учні вчать¬ся здійснювати описи якого-небудь одного компонента при¬роди, господарства (окремої рівнини, річки, озера, геогра¬фічного положення, населення, галузі господарства). Потім переходять до більш складного опису природних умов пев¬них територій (зокрема фізико-географічної характеристики Сахари, Мінської височини), до економіко-географічного опису окремих країн (наприклад, економіко-географічна ха¬рактеристика Чилі). Ще складнішими описами є характеристика природи, населення, господарства країни і порівняль¬ний опис окремих компонентів природи, населення, госпо¬дарств, природних умов, регіонів, країн. Зазвичай описи ок¬ремих компонентів робляться за загальногеографічною й однією з тематичних карт. Комплексні описи (фізико- й економіко-географічний) здійснюються на основі загальногеографічної і тематичної карт, при цьому використовується прийом накладання, зіставлення карт.
При будь-якому описі подаються типовий план, інструк¬ція. В основному вся інформація береться з карт. Спочатку такі описи мають навчальний характер, виконуються колек¬тивно під керівництвом учителя. Учні оволодівають прийома¬ми опису. Потім самостійно виконують аналогічні роботи. Описи за картою виконуються учнями самостійно в знайомій та незнайомій навчальній ситуації. З метою контролю прово¬дяться підсумкові практичні роботи з картою.
Важливим прийомом роботи з картами є креслення кар¬тосхем на дошці при вивченні нового матеріалу. При цьому можна використати трафарети територій. Пояснення матеріалу супроводжується кресленням картосхеми. Вона повинна бути простою, відображати головне, не ускладнюватися де-талями, її завдання - донести основний навчальний матеріал до свідомості школяра (наприклад, схема вузла транспорт¬них шляхів Києва). Головне, що картосхема виконується од¬ночасно з поясненням, є динамічною. Можна рекомендувати учням перенести найпростіші картосхеми в робочі зошити. Під час перевірки знань учитель може запропонувати учням накреслити картосхеми на дошці.
Важливим завданням вивчення географії є засвоєння гео¬графічної номенклатури. Географії немає без географічних назв. Географічні назви - це адреси, паспортні дані об'єктів. Є обов'язкова номенклатура (зазначена в програмі). Аби за¬пам'ятати географічну назву і знати розташування об'єктів на карті, слід частіше їх вимовляти, відтворювати. Кожна нова назва вимовляється чітко, важкі для вимови назви записують¬ся на дошці і в робочому зошиті. Учні повинні знати харак¬терні особливості об'єкта. На кожному уроці перевіряються знання карти. Рекомендується при вивченні нової назви не замінювати її займенником. Учитель має пояснити походжен¬ня географічної назви. У топоніміці часто відображаються найбільш суттєві риси об'єктів (гора Мон-Блан — «Біла гора», річка Єнісей - «Велика вода»).
Робота школярів з картою — невід'ємна складова кожно¬го уроку. Тільки завдяки цій роботі можна навчити школяра читати карту.

Список використаної літератури:

1. Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І. Географія: Загальна географія. 6кл..- К.: Зодіак-Еко, 2000.- 223с.
2. Рідний край: Географія та краєзнавство..- К.: Просвіта, 1999.- 97с.
3. Географія українських і сумежних земель.- К.: Обереги, 2005.-
4. Економічна і соціальна географія світу..- К.: Артек, 2000.- 288с.
5. Дольницький Мирон. Географія України..- Мюнхен: Вернигора, 1947.- 91с.
6. Дольницький Мирон Географія України.- Детройт: Батьківщина, 1953.- 88с.
7. Соціально - економічна географія України.- Львів: Світ, 2000.- 680с.
8. Заставний Федір Дмитрович Географія України.- Львів: Світ, 1994.-
9. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України..- К.: Форум, 2000.- 240с. Безкоштовно скачати реферат "Види географічних карт" в повному обсязі