Реферат: Образ сонця в поезії Б.І. Антонича і Т. Шевченка

Б.-І. Антонич у статті «Як розуміти поезію» [1] роз'яснював, що розуміння належить до сфери розуму, а поезію — царина почувань. Збагнути самого Антонича нам допоможе не просто знання української культури, а й заглиблення у язичницьке світовідчуття наших далеких предків, яке розкриє нам ось ті багатющі джерела національної образності, що доточилися християнською етикою й набожністю. Поета вже визнали одним з найяскравіших представників українського модернізму (Ю. Андрухович: «Б.-І. Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму»), який доріс до європейського рівня, вписали в індоєвропейський контекст завдяки суто антоничівському вмінню осягати суть давноминулих епох (М. Новикова) [2]. Критики майже одностайно визнали дискусійність його поезії, навіть часом неузгодженість загального язичницького обожнення й одухотворення природи, відшуковування таємного зв'язку речей — і християнських догм (Ю. Ковалів, М. Ільницький, М. Новикова, [2] Л. Стефанівська). Але творчість Антонича попри поодинокі спроби (дисертації: В. Махно «Художній світ Антонича і І. Калинця», О. Буряк «Міфологізм художнього мислення Б.-І. Антонича») як явище української культури і на сьогодні розглянута недостатньо. Безперечно, в поезії Антонича виявилися такі течії модернізму, як імажинізм, символізм, сюрреалізм, навіть футуризм (в аспекті конструювання нових слів чи смислових уривків — складів, що відтворюють атмосферу курйозної чи зорової поезії, відомої ще козацькій добі, зокрема представленої І. Величковським). Проте невдоволеність дійсністю поетів-модерністів, виливаючись у сюрреалістичних візіях, просто фіксує в образах настрої відчаю та гіркого розчарування, невідповідність духовного розвитку і суспільного становища індивіда, залишає якісь незбагненні недомовки, сповнена зіставлених, але несумісних між собою явищ. Образи Антонича, на противагу цим загальним тенденціям, мають за собою виразну мотивацію, закорінену в українській міфології, звичаєвості та обрядовості. Поет ніби загадує нам загадку у формі метафори. Міра правильності нашої відповіді залежить від того рівня, на якому знаємо українську культуру — і язичницьку, і християнську.

Список використаної літератури:

1. Антонич Б.-І. Твори. — К.: Дніпро, 1998.
2. Новикова М. Міфосвіт Антонича// Сучасність. — 1992. — № 9.
3. Біблія, або Книга Старого і Нового Заповіту, із мови давньоєврейської та грецької наново перекладена. — М., 1998.
4. Шевченко Т.Г. Повне видання творів в дванадцяти томах. — К.: Наукова думка, 1989. — Т. І.
5. Шевченко Т.Г. Повне видання творів в дванадцяти томах. — К.: Наукова думка, 1989. — Т. ІІ.
6. Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність поезії. — К.: Рад. школа, 1967.
7. Новый Завет. Анахайм: Живой поток. — 1998.
8. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Кн.1, 2. — Київ: Обереги, 1994.
9. Шевчук В. Слово іпостасне. — К.: ТвімІнтер, 2001.
10. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія. — К.: Либідь, 1994.
11. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. — М.: Политическая литература, 1991. Безкоштовно скачати реферат "Образ сонця в поезії Б.І. Антонича і Т. Шевченка" в повному обсязі