Реферат: Дитячий сміховий фольклор

Дитячий анекдот побудований за принципом асоціації - нова ситуація співпадає чи не співпадає з уже відомим варіантом. Запозичуючи усім відому казкову основу, діти запропонували свій розвиток подій, який відповідає цьому жанру. Пародіюючи казковий сюжет, дитячий анекдот „переніс” його у сучасне життя і відтворив побутову сценку, яка має вже абсолютно інше звучання. Так, гумористичні пародії у фольклорному творі мають не руйнівну силу щодо традиційного жанру, тобто казки, а навпаки, тільки загострюють її сприйняття. І, як зауважує один із знавців літературної теорії, „посилюють естетичний вплив за контрастом”[10, 48-77]. А ще у дитячому тексті дотримується важливе правило пародії – несподіваність, яка і створює комічний ефект та викликає сміх. Дитячий анекдот, комічно переінакшуючи сюжети, пародіює і самих героїв. Тому, скажімо, у вищенаведеному тексті ми не впізнаємо тих наївних, простакуватих ведмедів, з якими знайомі з казки.
Діти охоче й психологічно тонко у анекдотах про тварин пародіюють сценки із сімейного життя: „Черв’ячок запитує у мами-черв’ячихи: „Мамо, а де тато?” А мама каже: „Тато дуже зайнятий. Він зрання вже на рибалці”[2]. Об’єктом пародії стають і звичайні щоденні побутові ситуації: „Їде заєць з ведмедем у трамваї. Заєць, як правило, „зайцем”. Раптом – перевіряють білети. Заєць запанікував і до ведмедя: „Заховай мене куди-небудь. Я маленький, точно за пазуху поміщуся”. Заховав його ведмідь, аж тут підходить контролер й запитує білетик. Ведмідь свій проїзний показує. А контролер: „А що за пазухою?” Ведмідь з розмаху б’є себе по грудях й каже: „Та це ж фото мого найкращого друга!”

Список використаної літератури:

1. Богданов И. Опыт классификации современного русскоязычного анекдота // Народная культура Сибири: Материалы VIII научно-практического семинара Сибирского регионального вузовского центра по фольклору. – Омск, 1999. – 268 с.
2. Власний архів Клокун Т.
3. Дандес А. Фольклор: семиотика и/или психоанализ: Сб. ст. – М., 2003. – 279 с.
4. Карасев И. Пародия в современном анекдоте // Народная культура Сибири: Материалы IX научно-практического семинара Сибирского регионального вузовского центра по фольклору. – Омск, 2000. – 232 с.
5. Карасев Л. Парадокс о смехе // Философский альманах. – М., 1990.
6. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. – К., 1971. – 486 с.
7. Лихачев Д. Бунт „кромешного мира” // Семиотика и художественное творчество. – М., 1977.
8. Любимова Т. Комическое, его виды и жанры. – М., 1990. – 64 с.
9. Мелетинский Е. Сказка-анекдот в системе фольклорных жанров // Учебный материал по теории литературы: Жанры словесного текста: Анекдот. – Таллин, 1989.
10. Морозов А. Пародия как литературный жанр // Русская литература. – 1960. №1. 11. Народознавчі аспекти фольклору, мови та літератури Придніпров’я / К. Фролова. Вступ. – Д., 1995.
12. Новий тлумачний словник української мови у трьох томах / Укладачі: Яременко В., Сліпушко О. – К., 2003. – Т. 1. – 926 с.
13. Пропп В. Проблемы комизма и смеха. – М., 1976.
14. Словарь української мови / Упорядкував Б. Грінченко: В чотирьох томах. – К., 1997. – Т. 3. – 506 с.
15. Трыкова О. Детский фольклор. Страшилки, анекдоты „садистские стишки”. – Ярославль, 1998. – 144 с. 16. Федоренко Д. Первоцвіт диво слова: Малі розповідні жанри дитячого фольклору в етнопедагогіці України. – К., 1997.
17. Щепанская Т. Смеховой мир тусовки и проблема оформления групповых границ // Школьный быт и фольклор: В2-х частях. Ч. 1. – Таллин, 1992.
18. Шмелева Е., Шмелев А. Русский анекдот: Текст и речевой жанр. – М., 2002. – 144 с. Безкоштовно скачати реферат "Дитячий сміховий фольклор " в повному обсязі