Реферат: Формування основ лікарської етики в країнах Стародавнього Сходу

У історичній перспективі китайська медицина в деяких відносинах випередила західну. Вже більше двох тисячоліть тому, в період правління династії «Весняного і осіннього періодів» (770-476 рр. до н.е.) і «Ворогуючих імперій» (475-221 рр. до н.е.), в Китаї існував запис праці по медицині, книга «Ней-цзін». Праці грецького лікаря Гіппократа, що жив в 446-377 рр. до н.е., який вважається батьком західної медицини, відносяться до пізнішого часу.

«Ней-цзін» може вважатися тому найстародавнішою в світі працею по медицині. Він узагальнює практичний медичний досвід, накопичений передуючими поколіннями китайських лікарів, обгрунтовує теоретичну систематику традиційного мистецтва лікування Китаю, передає основи китайської лікарської терапії, а також акупунктури і припікання, акупунктуры*.

При порівнянні медицини Китаю і західних країн виявляються і деякі інші пріоритети китайської медицини. До їх числа відноситься застосування наркотичних засобів для досягнення повного наркозу при проведенні операцій на черевній порожнині і при інших видах хірургічного втручання китайським хірургом і фахівцем з акупунктури Хуа Туо більше тисячі семисот років тому.

Хуа Туо, що жив з 112 до 207 р. н.е., використовував для анестезії при своїх сміливих операціях ту, що стала знаменитою чайну суміш «Ма-фэй-сан». Лікар Чжан Чжуанчин (150-219 рр. н.е.) написав вже у той час свою працю «Розгляд різних хвороб від дії холоду», в якому розробляються питання особливої діалектичної діагностики китайської медицини, що зберегли значення до теперішнього часу. Це відбулося за життя греко-римського лікаря Галена (129-199 рр. н.е.), який висловив основоположне і обширне навчання у області медицини, яке залишалося обов'язковим для західних лікарів аж до кінця середніх століть.

Безкоштовно скачати реферат "Формування основ лікарської етики в країнах Стародавнього Сходу" в повному обсязі