Реферат: Шопен Фредерік-Франсуа

Час від часу Шопен звертався до великих музичних форм. Можливо, найвищим його досягненням в цій області слід вважати відмінно збудовану і дуже переконливу по драматургії фантазію фа мінор, створену в 1840–1841. У цьому творі Шопен знайшов модель форми, що повністю відповідала характеру вибраного їм тематичного матеріалу, і таким чином вирішив завдання, яке виявлялося не під силу багатьом його сучасникам. Замість того щоб слідувати класичним зразкам сонатної форми, він дозволяє задуму твору, мелодичним, гармонічним, ритмічним особливостям матеріалу визначати структуру цілого і способи розвитку. У баркаролі, єдиному шопеновськом творі даного жанру (1845–1846), примхлива, гнучка мелодія у розмірі 6/8, характерному для пісень венеціанських гондольєрів, варіюється на тлі незмінної фігури супроводу (у лівій руці).
Шопен створив три фортепіанні сонати. Перша, до мінор (1827), – юнацький твір, який нині рідко виконується. Друга, сі-бемоль мінор, з'явилася десятиліття опісля. Її третя частина – відомий у всьому світі поховальний марш, а фінал – вихор, подібний до «вітру, що віє над могилами». Друга соната, що вважалася невдалою по формі, у виконанні великих піаністів предстає як вражаючий цілісний твір. Остання шопенівська соната, сі мінор (1844), має наскрізну структуру, що об'єднує її чотири частини, і є одним з вищих досягнень Шопена.
Інші твори.
Шопену належить також ряд творів для фортепіано з оркестром і нечисленні камерні п'єси. Для фортепіано з оркестром їм створені Andante spianato і полонез мі-бемоль мажор, два концерти (мі мінор і фа мінор), фантазія на польську тему, рондо-краков'як, а також варіації на тему Моцарта La ci darem la mano (арія з опери Дон Жуан). Разом з віолончелістом О.Ж.Франшоммом він склав Великий концертний дует для віолончелі і фортепіано на теми з опери Мейєрбера Роберт-диявол, сонату сіль мінор, інтродукцію і полонез для того ж складу, а також тріо сіль мінор для фортепіано, скрипки і віолончелі. Шопеном створений ряд пісень для голосу з фортепіано на польські тексти. У всіх творах з оркестром позначається недосвідченість автора в області інструментування, і майже завжди при виконанні до партитур вносяться зміни.

Список використаної літератури:

Асафьев Б.В. Шопен (1810–1849). Опыт характеристики. М., 1922
Богданов-Березовский В.М. Шопен. Краткий очерк жизни и творчества. Л., 1935
Лист Ф. Ф.Шопен. М., 1956
Кремлев Ю.А. Фредерик Шопен. М., 1960
Фридерик Шопен. Статьи и исследования советских музыковедов. М., 1960
Ивашкевич Я. Шопен. М., 1963
Бэлза И.Ф. Шопен. М., 1968
Мильштейн М.И. Очерки о Шопене. М., 1987
Шопен Ф. Письма, тт. 1–2. М., 1989
Венок Шопену. М., 1989
Цыпин Г.М. Шопен и русская пианистическая традиция. М., 1990
Безкоштовно скачати реферат "Шопен Фредерік-Франсуа" в повному обсязі