Реферат: Творчість українських поетів
Постать Б. - І. Антонича вабить дослідників своєю надзвичайною самобутністю. Серед широкого кола його літературних зацікавлень - поезія вічних метаморфоз О. Хайяма, Р. - М. Рільке, Ф. - Г. Лорки, А. Рембо, Ш. Бодлера, У. Вітмена; нові для української літератури 30-х, але звичні в польській спортивні теми К. Вєжинського. як протиставлення тілесного і духовного людині та ін.
Могутній талант митця, який вийшов із лемківської сільської родини священика, формувався під впливом українського фольклору, далі - навчання в польській гімназії м. Сяноку та на відділі славістики Львівського університету, тому поезія Антонича ввібрала як символіку слов'янського язичництва, так і біблійні мотиви. У скрутних обставинах визрівав український патріотизм поета. Давнє українське язичництво в своєму лемківському варіанті переплітається у поета з біблійними уявленнями, що особливо яскраво можна простежити на рівні астральної символіки та мотивів землепоклоніння. Сюжет біблійної легенди наповнюється язичницькими символами, а крізь поганські уявлення чітко проглядають образи Христа, Марії, рідше - Бога-Отця, а також різних християнських святих, схожих на язичницьких.
Довівши ще в першій збірці - "Привітання життя", що всі поетичні форми рівновеликі й для митця не має принципового значення, якими з них користуватися (Ю. Ковалів) 1, Б. - І. Антонич створює дивовижний міфосвіт поезії з його колообігом мотивів, образів, навіть метафоричних перенесень. Окрема мистецька дійсність поета побудована на міфологічному диві й одухотворенні природи, яка у зб. "Зелена Євангелія" має здатність до напівпереходу чи поєднання форм, у "Трьох перстенях" асоціюється з явищами культури, у "Книзі Лева" переживає нескінченні метаморфози, у "Ротаціях" співвідноситься з техновитворами, часто заміщуючись ними.
Якщо язичницька, а подекуди й біблійна символіка в поезії молодомузівців втілена лише на рівні мотивів, то в Антонича вона стає засобом світотворення, заглиблення у первісну міфологічну свідомість.
Найважливіші риси його поетики - національне забарвлення астральної символіки та мотив рідної землі, в якій проростає "співний корінь" мистецтва. Хтонічні міфологеми поклоніння стихійним творчим силам землі перемежовуються із вшануванням світил як джерела життя, світла і натхнення. Саме злитість астральної символіки із землепоклонними мотивами й органічне вростання ліричного героя у світ природи дають поетові змогу з надчуттєвих неземних сфер повернутися до підвладних органам чуття стихійних проявів сущого у всесвіті.
Міфотворення в поезії Антонича - це спосіб відновлення гармонії між людиною та світом. Заради цього поет реконструює великий космогонічний міф українського народу з його ключовими мотивами боротьби сил Хаосу та Космосу, екстазу як торжества творення, значущості рослинних, тваринних, культурних проявів буття у цілісному, довершеному світі, де кожне явище, закономірне й непоодиноке, має аналогію, переходить в інші форми існування, зберігаючи безсмертну сутність.М. Новикова вважає, що "міфологізм" Антонича - це не лише стиль. Це український образ світу, що виходить до своїх індоєвропейських першокоренів".
Хтонічні (зображують родючість землі як нестримну стихійну силу) та космогонічні (змальовують сотворення світу, світил, розмежування світла й темряви, світове дерево як першооснову сущого) міфи належать до найдревніших.
На українському ґрунті їхні залишки збережені в баладах, які, незважаючи на трагічність своїх сюжетів, підкреслюють невмирущість усього, що вийшло із землі, та в піснях весняної, осінньої, купальської і різдвяної обрядовості, де небесні світила - зразок для всіх форм земного життя. І хоча стихія балад - це родинно-побутове життя, проте в міфології навіть соціологія та історія підпорядковані астрології. З анімістичних вірувань, відбитих у баладах, бере початок рослинна (ботаноморфна) й тваринна (зооморфна) символіка. Баладні метаморфози та аналогії обрядових пісень і є тими основними джерелами, що живлять Антоничеву метафору. Поширений засіб творення образності в його поетичній системі - це висвітлення аналогій через магічні функції українських замовлянь: суміщення різних часо-просторових площин за подібністю, суміжністю; заміна цілого його частиною, недосяжного - досяжним.
Список використаної літератури:
1. Андрухович Ю.І. Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: рукопис. - 167 с.
2. Богдан Ігор Антонич: покажчик друкованих матеріалів та автографів до 80-річчя з дня народження / Укладачі Т.Ю. Кульчицька, Н.І. Грайцер; наук. ред і вступ. стаття М.М. Ільницького / Академія Наук Української РСР. Львівська наукова бібліотека ім.В. Стефаника. - Львів, 1989. - 140 с.
3. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд.М. М. Ільницький, Р.М. Лубківський; Передм.Л.М. Новиченка. - Львів: Каменяр, 1989. - 430 с.
4. Гординський С. Богдан Ігор Антонич: його життя і творчість // Антонич Б.І. Зібрані твори / Зредаґували С. Гординський і Б. Рубчак. - Нью-Йорк, Вінніпеґ: Слово. Об’єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. - C.7-26.
5. Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича // Слово і Час. - 2006. - № 12. - С.35-43.
6. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. - Київ: Радянський письменник, 1991. - 207 с. - (Серія "Час і доля").
7. Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність. - 1992. - № 9. - С.83-93.
8. Старовойт І. Богдан-Ігор Антонич. УСЕ для школи. Українська література.10 клас. Випуск 8. - Київ-Львів, 2001. - 62 с.
9. Стефановська Л. Антонич. Антиномії. - Київ: Критика, 2006. - 312 с. - (Критич. студії).
10. Енциклопедія Українознавства. в 10 т. / Гол. pед.В. Кубiйович. - Париж; Ню-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989. - 4016 с.
11. Ніковський А. Поезія-будуччини. У кн. Vita Nova. K. 1920.
12. Лейтес А. і Яшек М. Десять pp. укр. літератури (1917 - 27). І - II. - К, 1928.
13. Качанюк М. Матеріали до іст. футуризму в Україні. У ж. Літ. Архів, І - IV. - X, 1930.
14. Неврлі М. Михайль Семенко, укр. футуризм і словацькі давісти. - Пряшів, 1966.
15. Полторацький О. Михайль Семенко та "Нова Ґенерація". - К, 1966.
16. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антолоія 1917 - 1933. - К, 1966 - С.242.
17. Білецький О. Про прозу взагалi та про нашу позу 1925 р. // Червоний шлях. - 1926. - № 3, С.154.
18. Антологія української поезії - Київ, 1957
19. Олег Ільницький. Український футуризм 1914 - 1930 рр. - Львів, 2003.
20. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. - К.: Либідь, 1999. - С.183.
21.Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури (1917-1927). - Харків: ДВУ, 1930. - Т.2. - С.116-117.
22. Жадан С. Філософські особливості кверо-футуризму // Слобожанщина. - Харків, 1998. - С. 193-196.
23. Жадан С. Особливості поетики Михайля Семенка періоду 1918 - 1919 р.р. // Слобожанщина. - Харків, 1999. - С.83-87.
24. Жадан С. Деякі аспекти характеристики панфутуризму // Вісник Харківського університету. - № 473. - Харків, 2000. - С.311-314.
25. Жадан С. Теоретичні розробки панфутуризму // Слобожанщина. - Харків, 2000. - С.174-177.
26. Адельгейм Є.П. Два драматурги. - К.: Держлітвидав, 1938.
27. Андріанова Н. М.І. Кочерга: Літературний портрет. - К.: Держлітвидав, 1963.
28. Голубєва З.С. Іван Кочерга: Літературний портрет. - К.: Дніпро, 1981.
29. Дробош П.М. Вивчення творчості Івана Кочерги. - К.: Радянська школа, 1981.
30. Кузякіна Н.М. Драматург Іван Кочерга. - К.: Радянський письменник, 1968.
31. Мар‘яненко О.О. Минуле українського театру. - К.: Мистецтво, 1958.
32. Старинкевич Є.Г. Драматургія Івана Кочерги. - К.: Мистецтво, 1947.
33. Кузякіна Н.М. Нариси української радянської драматургії. - К.: Радянський письменник, 1958.
34. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. - Париж, 1959;
35. Безсмертні, зб. за ред. М. Ореста. - Мюнхен, 1963;
36. Шерех Ю. Не для дітей. - Нью-Йорк, 1964.
37. Казьмирчук Г.Д., Латиш Ю.В. Українське декабристознавство. - Київ, 2002. С.163-171.
Безкоштовно скачати реферат "Творчість українських поетів" в повному обсязі
