Реферат: Історія папства

Історія папства - історія певного суспільного релігійно-католицького інституту, вся діяльність якого і в минулому, і в нинішньому нерозривно пов'язана із загальною громадянською історією. Папство - наднаціональний і надкласовий інститут, керований у своїй діяльності морально-релігійними метою і міркуваннями.

Папство виникло і сформувалося як релігійний інститут, але не обмежувалося і не обмежується релігійною діяльністю.

Ще в ІІІ-ІV стст. всі єпископи християнської церкви називали себе папами (від грецьк. "папас" - батько). З V ст. назва "папа" закріпилася за єпископом Риму, влада якого посилювалася в зв'язку з розпадом Західної Римської Імперії, і він став главою церкви на Заході.

У VІ ст. Папа Римський почав контролювати дії світських влад і в Римі, і в його околицях, а в 756 р. Франкський король Піпін, розбивши лангобардів, які володіли Італією, віддав папі територію в середній Італії - Римську область. Папа освячував владу франкських королів, вони ж допомагали йому зміцнити духовну і світську владу в Римській області.

Таким чином, вони заснували папську державу в 781 р. У момент найвищого розквіту на початку ХVІ ст. Папська держава включала герцогства Падую, П`ьяченцу, Модену, Романью, Урбіно, Сполето і Кастро, Анконську Марку, а також провінції Болонью, Перуджу й Орвієтано.

До 1860 р. вона займала 15774 квадратних милі і налічувала 3 млн. жителів. У 1860 р., коли останні з папських територій - Романья, Марка та Урбіно - були приєднані до нового королівства Італії, у володінні Папи залишилися тільки місто Рим і провінція Лаціум.

Папська держава була заснована в 756 році в результаті дарування земель у Середній Італії з центром у Римі папі Стефану II королем франків Піпіном Коротким після його походу на лангобардів, які загрожували Риму.

Так території навколо Ровени та Риму, а також з'єднуючий їх "коридор", стали основою Папської держави. Примітно, що Рим відтоді перестав датувати офіційні документи роками правління візантійських імператорів і став чеканити власну монету.

Величезне значення мав той факт, що папи одержали тепер велику світську владу. Папи ще і раніше придбали великі володіння, з тих пір як Костянтин почав виявляти свою щедрість до Церкви.

Григорій Великий на пожертви привів церковні володіння в такий зразковий порядок, що його спадкоємці справедливо вважалися величезною економічною силою в Європі.

У них були також здібні люди, які керували їхніми маєтками і володіннями. Це були єдині в Західній Європі правителі з добре підготовленими адміністраторами, які знаходилися в їхньому розпорядженні.

Те, що колись було помісним володінням, після союзу з Піпіном стало державою, причому державою, що проіснувало до 1870 року й існує й у наші дні як суверенна територія держави Ватикан.

Список використаної літератури:

1. Гергей Е. История папства: (Пер. с венгр.) - М.: Республика,
1996. -- 463 с.;
2. Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій: навч посібник. – К.: Либідь, 1999 – 352с.;
3. История средних веков: Учебник для студентов ист. фак. пед. ин-тов / М.Л. Абрамсон, А.А. Кириллова, Н.Ф. Колесницкий и др. Под ред. Н.Ф. Колесницкого. – М.: Просвещение, 1980. – 576с.;
4. Ковальский Я.Е. Папы и папство. М., 1991;
5. Лозинский С.Г. История папства. Библиотека атеистической литературы – М.: Политиздат, 1986. – 382с;
6. Тальберг Н. История Христианской Церкви. М., 1991 г. Безкоштовно скачати реферат "Історія папства" в повному обсязі