Реферат: Нафтогазовий комплекс у системі забезпечення економічної безпеки України

Проблемі стабільного розвитку нафтогазового комплексу України як чинника економічної та енергетичної безпеки країни присвячені окремі роботи таких українських вчених: Данилишина Б.Н., Діяка І.В., Ковалка М.П., Саприкіна В.Л., Сердюка Т.В., Сухорукова А.І. та ін.

Під енергетичною безпекою України розуміють спроможність держави забезпечити ефективне використання власної паливно-енергетичної бази, здійснити оптимальну диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоносіїв, реалізувати потенціал енергозбереження, збалансувати попит та пропозицію на паливно-енергетичні ресурси.

Вперше проблема енергетичної безпеки була усвідомлена в промислово розвинених країнах на початку 70-х років минулого століття під час близькосхідного конфлікту. Тоді була розроблена енергетична політика як в рамках кожної з цих країн, так і Міжнародного енергетичного агентства (МЕА).

Її складовими стали широке залучення до паливно-енергетичного балансу власних енергоресурсів, пріоритетний розвиток ядерної енергетики і вугільної промисловості, активна енергозберігаюча політика, створення стратегічних резервів енергетичних ресурсів тощо.

Співвідношення обсягів видобутку і споживання енергоносіїв в Україні протягом 1990-2006 рр. показує досить скрутне становище нафтогазової промисловості. Видобуток нафти і конденсату в Україні протягом 1998-2006 рр. зберігається на рівні 3,7-4,5 млн. т. на рік., видобуток газу - на рiвнi 18 млрд.куб.м на рік. При цьому споживання нафти і конденсату протягом аналізованого періоду склало приблизно 19 млн. т. на рік, споживання газу - 81 млрд.куб.м на рік.

Отже, Україна належить до енергодефіцитних країн: у 2006 р. забезпеченість країни енергоносіями власного видобутку становить лише 28% з газу та 24,2% з нафти. Відповідно залежність від імпортних постачань у 2006 р. сягає 72% з газу і 75,8% з нафти.

Ця залежність, можливо, здавалася би не такою вже й лякаючою (цей рівень залежності від імпорту первинних енергоресурсів є середньоєвропейським), як би не той факт, що вона сьогодні є майже стовідсотковою від однієї країни.

Частка Росії в загальному обсязі імпортованої в Україну нафти становить майже 90%; головними постачальниками газу до країни є Туркменістан та Російська Федерація, територією якої здійснюється транзит експортованого газу першого постачальника; решта дефіциту покривається поставками з Казахстану, Киргизії, Білорусі і частково з прибалтійських країн.

Необхідно звернути увагу на те, що з 2000 р. частка Російської Федерації в імпортних поставках нафти постійно зростає: 2000 р. - 67%, 2001 р. - 71%, 2002 р. - 88%. У 2007 р. РФ стає монопольним постачальником сирої нафти в Україну - 6,4 млн. т., на країни Європи припадає близько 63% експорту продуктів переробки цієї нафти. Нафтопереробні заводи України забезпечуються переважно російською сировиною, яка в обсягах переробки перевищує 85%.

Отже, дуже складно нівелювати провідну роль РФ у забезпеченні України енергоносіями як для внутрішнього використання, так і для експорту, що призводить до того, що знаходження і реалізація альтернативних російському джерел постачання нафти та газу стає надзвичайно важливим економічним завданням. Невелика ступінь свободи з поставок туркменського газу, на жаль, втрачена, оскільки з 2007 р. Російська Федерація перекупила практично увесь туркменський газ.

Одним з альтернативних джерел нафтогазового забезпечення України є поставка каспійської нафти, для чого в рамках сучасної транспортної інфраструктури будуються нафтотермінал в м. Одесі і нафтопровід „Одеса Броди" потужністю 40 млн. т. нафти на рік. Однак реалізація цього проекту пов'язана з деякими труднощами: недостатня кількість каспійської нафти із-за забезпечення інших пріоритетних проектів, наприклад Баку-Джейхан, та затримання будівництво польської частини нафтопроводу.

Таким чином, у контексті забезпечення економічної безпеки України найпріоритетнішими залишаються питання енергетичної безпеки, а саме:
- підвищення ефективності споживання паливно-енергетичних ресурсів шляхом впровадження заходів з енергозбереження та енергозберігаючих технологій;
- диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, перш за все знаходження альтернативних російському варіантів постачання нафти і газу з огляду на можливості погіршення умов їх імпорту;
- створення сприятливих умов для збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу, для розвідки, розробки та експлуатації нових родовищ, підвищення інвестиційної привабливості нафтогазової галузі;
- збільшення обсягів завантаження нафтопереробних заводів та магістральних нафтопроводів за рахунок каспійської нафти.

Безкоштовно скачати реферат "Нафтогазовий комплекс у системі забезпечення економічної безпеки України" в повному обсязі