Реферат: Структура когнітивної сфери соціуму

Ми звикли, що когнітивну діяльність людини вивчає, в першу чергу, психологія мислення, тобто пізнавальний процес розглядається переважно на індивідуальному рівні, в той час як соціокультурні складові пізнання є предметом розгляду епістемології та іншіх галузей філософського знання.

Звернення психології соціальної до когнітивних процесів не є традиційним, але водночас не можна й стверджувати, що пізнавальна діяльність взагалі не привертала увагу соціальних психологів. Нагадаємо хоча б болгарина Г. Гачева, який всебічно вивчає „Національні образи світу”, та росіянина О. Корнілова, автора безумовно цікавої монографії “Мовні картини світу як похідні національних менталітетів”. Проте такі дослідження перебувають на межі психології, етнології, культурології та філософії.

Когнітивна, або пізнавальна, діяльність – це специфічна взаємодія суб’єкта й об’єкта, кінцева мета якої – істина, розробка рецептів, алгоритмів, моделей і програм, спрямованих на освоєння об’єкта відповідно до потреб суб’єкта. Продуктом, точніше – формою духовного засвоєння результатів когнітивного процесу є знання. Водночас знання є продуктом функціонування людської свідомості, ширше – психіки взагалі.

Але крім знання продуктом когнітивного процесу може бути й омана, тобто знання хибне, помилкові концепції 1, різного роду забобони, міфологічні уявлення та релігійні вірування. Вони неадекватно віддзеркалюють світ, хоч це й не означає, що такі продукти пізнавальної діяльності не слід вивчати. Отже, соціальна психологія звертає увагу на соціальну детермінацію когнітивної діяльності. Ця теза є першим необхідним засновком нашого дискурсу.

Іншим засновком є теза про складну структуру соціальної психіки, в якій “свідома” пізнавальна функція соціуму посідає лише один, хоч і найважливіший, найвищий рівень. Будь-який пізнавальний акт не є самодостатнім і відірваним ані від властивостей суб’єкта, включаючи його морфологічні особливості, ані від соціального середовища, в якому тільки й можливе функціонування свідомості.

Як стверджував ще О. Кульчицький, якщо в пізнанні діє щось фізичне на щось психічне, то взаємодіють два якісно різні предмети, і наслідок в психіці не може бути відбитком фізичного в точному значенні цього слова, не може бути звичайною репродукцією „чогось фізичного”.

Список використаної літератури:

1. Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. – Изд. 2-е, исправл. и дополн. – М.: Че Ро, 2003. – 349 с.
2. Кричивец А. Н. Об априорности, открытых программах и эволюции // Вопросы философии, 1997. -№6.
3. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен – Львів, 1995.
4. Цит. по: История зарубежной психологии. 30 – 60-е годы ХХ века. Тексты. / Под. ред. П. Я. Гальперина, А. Н. Ждана. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – С. 298.
5. Див.: Фуко М. Археология знания. Пер. с франц. - Киев: Ника-центр, 1996; Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - Спб.: Логос, 1994.
6. Гуревич А. Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М.: Искусство, 1990.
7. Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. - К.: Наукова думка, 1995.
8. Кезин А. Эволюционная эпистемология: современная междисциплинарная парадигма // Вестник Московского ун-та. Сер. “философия”. - 1994. -№5.
9. Додонов Р. А. Теория ментальности: Учение о детерминантах мыслительных автоматизмов. Монография. – Запорожье: Р/А „Тандем-У”, 1999. – 264 с. Безкоштовно скачати реферат "Структура когнітивної сфери соціуму" в повному обсязі