Реферат: Синдром набутого імунодефіциту

Умовно до хронічної специфічної інфекції можна зарахувати синдром набутого імунодефіциту (СНІД), що став відомий з 1981 p. Це вірусне захворювання, яке уражує імуногенні клітини, внаслідок чого в організмі розвиваються опортуністична інфекція та специфічні пухлини. Хвороба спричинюється ретровірусом — вірусом імунодефіциту людини типу І (ВІЛ І).

Цей вірус має винятковий тропізм до СД, молекул, що містяться в Т-хелперіндукуючих клітинах (лімфоцитах) та макрофагах — моноцитах. Проникнення в ці клітини вірусу та його реплікація в них призводять до продукції прогону та деструкції або функціональної неповноцінності клітин.

Вірус імунодефіциту передається статевим шляхом, під час переливання крові та її компонентів від інфікованих ВІЛ І донорів, використання голок, шприців та інших інструментів, заражених вірусом тощо. Передача вірусу СНЇДу відбувається також інфікованою матір'ю дитині в перинатальний період. Зараження ВІЛ-інфекцією можливе також хірургів унаслідок поранення (ґолкою, скальпелем тощо) під час оперування ними інфікованих вірусом імунодефіциту.

ВІЛ- інфікованість встановлюють за допомогою серологічного дослідження — ідентифікації анти-ВІЛ- специфічних антитіл у сироватці крові. Вона може тривалий час не виявлятись клінічно, проте вважається, що протягом 7—10 років захворюють практично всі інфіковані ВІЛ. Захворювання може розпочинатись гостро у вигляді мононуклеозоподібного синдрому, після якого настає тривалий асимптомний (на роки) період — до появи різноманітних локальних проявів.

ВІЛ-інфекцію класифікують таким чином (К. Едвард і І. Бавчер, 1994):
І. Гостра ВІЛ-інфекція — мононуклеозний синдром.
II. Безсимптомна інфекція.
III. Стійка генералізована лімфо-аденопатія.
IV. Інші ВІЛ-хвороби:
А. Конституціональні — СНІД-асоційований комплекс (САК);
В. З неврологічними хворобами САК;
С. З симптоматичними або інвазивними вторинними інфекційними хво-робами;
D. Вторинні злоякісні пухлини;
Е. Інші хвороби (тромбоцитопенія).

Серед загальних порушень відзначаються — слабкість, схуднення, лихоманка, пітливість тощо. Місцеві (системні) розлади індивідуально широко варіюють. Це переважно інфекції чи захворювання, що розвиваються внаслідок зниження резистентності організму хворого.

Серед них — пневмонія, генералізована лімфоаденопатія, грибковий езофагіт чи тривалий ентероколіт, безкам'яний холецистит, проктосигмоїдит з фістулами та періанальними абсцесами, особливо у гомосексуалів, слизово-дермальний простий герпес (понад 5 тиж), гістоплазмоз та токсоплазмоз, лімфома, не пов'язана з лімфогранулематозом (хворобою Ходжкіна), саркома Капоші у людей віком до 60 років (саркома кровоносних судин) тощо.

Безкоштовно скачати реферат "Синдром набутого імунодефіциту" в повному обсязі