Реферат: Література факту на противагу масовій культурі

Поняття «масова література» у літературознавців визначається через ряд бінарних опозицій: передусім «масова» – то протилежність «елітарній», але також «високій», «справжній», «класичній», «серйозній» – як «низькопробна», «епігонська», «дилетантська», «розважальна», «штампована» тощо.

У радянські часи опозиція обов’язково доповнювалася ще й протиставленням культури соцреалізму та «західної» / «буржуазної», якій постійно приписувалися профанація справжнього мистецтва / його деградація / виродження / «загнивання».

Сучасні науковці, як правило, вказують на складність і недостатню вивченість феномена маскульту, котрий можна означити, лише поєднуючи різні критерії – зокрема характер «виробництва» та «споживання» цього продукту культури.

В останні десятиліття очевидно змістилися оцінкові полюси: різко негативні «низька», «банальна», «псевдолітература» стали зближуватися з епітетами «читабельна», «потребувана», «успішна», які постійно узгоджуються з побутуванням постмодерної белетристики, і вже бути комерційно успішною та «розкрученою» на гігантські тиражі (й відповідні авторські гонорари та видавничі прибутки) вважається для культури за досягнення, а не за ваду.

Проте вивчення літературної класики продовжує зосереджуватися на «високій» / «випробуваній часом» – наукові праці, в яких дослідник піднімає пласт за пластом той матеріал, що залишився в історії на узбіччі літературного процесу, в Україні поодинокі та стосуються, як правило, давніх епох.

Тим не менше показово, що один з найбільших наших наукових авторитетів Д.С.Наливайко саме на вивченні маргінальних текстів (передусім документальних свідчень) ґрунтує свої компаративістські концепції, через які, наприклад, можна представити образ України віддавна до сьогодні очима людей інших культур.

У цій монографії він мимохідь визначає масову літературу (йдеться про добу Просвітництва) таким чином: «Для тогочасної тривіальної або ’масової’ літератури характерне засилля штампу і шаблону, постійне вживання ’романних кліше’ в сюжеті, в портретних характеристиках і мізансценах, у змалюванні почуттів і переживань героїв та в інших компонентах твору, прагнення до зовнішніх ефектів і нагнітання мелодраматизму. Призначалася ця літературна продукція для невибагливих читачів з низьким освітнім рівнем, але мала прихильників і у вищих верствах».

Опозиція «тривіальна» – «оригінальна», «шаблонна» – «майстерна» має цілком правомірне місце у трактуванні масової літератури, коли йдеться про класичні епохи культурного розвитку. Причому авторитетні дослідники давно дійшли парадоксального висновку: «…масове поширення мистецтва завжди небезпечне.

Але, з іншого боку, звідки береться нове високе мистецтво? Адже воно не виростає зі старого високого мистецтва. І мистецтво, як це не дивно, викидаючись у банальщину, в дешевину, в імітацію, в немистецтво, в те, що псує смак, – раптом несподівано звідти починає рости! <…> Мистецтво рідко виростає з рафінованого, хорошого смаку, обробленої форми мистецтва, воно росте зі сміття».

Щ? ж до сучасної доби, то «в інтер’єрі постмодернізму» (Н.Корнієнко) масова література / культура найочевидніше окреслюється в координатах «комерційно успішної», «тиражованої», «популярної» на противагу саме «маргінальній», «некомерційній», «невідомій», «андеґраундній», «забутій» тощо.

Список використаної літератури:

1. Акіншина І. М. Жанрово-стильові особливості художньо-біографічної прози 80 – 90-х років ХХ століття: Автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.01.01 / Дніпропетров. нац. ун-т. – Дніпропетровськ, 2005. – 20 с.
2. Банк Н. Б. Нить времени: Дневники и записные книжки советских писателей. – М.: Сов. писатель, 1976. – 248 с.
3. Галич О. А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Монографія. – Луганськ: Знання, 2001. – 246 с.
4. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн: Наук. вид. – К.: Критика, 2005. – 264 с.
5. Епплбом Енн. Історія ГУЛАГу / Пер. з англ. А. Іщенко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,
2006. – 511 с.
6. Жирар Рене. Насилие и священное: Пер. с фр. – М.: Новое литературное обозрение, 2000. – 400 с.
7. Колошук Н. Г. Табірна проза в парадигмі постмодерну: Монографія. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ.
ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – 500 с.
8. Корнієнко Н. М. Масова й елітарна культура в «інтер’єрі» постмодернізму [Гл. 19]. // Українська художня культура: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Ляшенка. – К.: Либідь, 1996. – С. 353 – 365.
9. Лотман Ю. М. О природе искусства // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. – М.: Гнозис, 1994. – С. 432 – 438.
10. Лотман Ю. М. Чему же учатся люди? // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. – М.: Гнозис, 1994. – С. 457 – 462.
11. Массовая литература и кризис буржуазной культуры Запада. – М.: Наука, 1974. – 224 с.
12. Морозова Е. Ф. Документальна Література // Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.:
І. О. Дзеверін (відп. ред.) та ін. – К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1990. –
Т. 2: Д – К. – С. 85.
13. Мулярчик А. На литературной обочине («Массовая беллетристика» США в 70-е годы) // Вопр. лит. –
1982. – № 11. – С. 71 – 88.
14. Наливайко Д. Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі ХІ – ХVІІІ ст. – К.: Основи, 1998. – 578 с.
15. Поліщук Я. Суперечність елітарної та масової літератури: ескіз проблеми // Філол. студії. – Луцьк, 2003. – №2 (22). – С. 20 – 27.
16. Райнов Б. Массовая культура: Пер. с болг. – М.: Прогресс, 1979. – 487 с.
17. Рихло П. Масова література (тривіальна літераура) // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. 315 – 317. Безкоштовно скачати реферат "Література факту на противагу масовій культурі" в повному обсязі