Реферат: Писемність і її поборники

З усіх людських відкрить найдивовижнішим є письмо, система умовних графічних знаків, за допомогою яких передаються окремі поняття і сполучення понять мови. Письмо започаткувало епоху документальної історії людства.

До виникнення алфавітного письма уже були центри ідеографічних систем: месопотамський (клинопис), єгипетський, китайський і американський (Центральна Америка).

На основі грецького алфавіту виникли кирилиця, глаголиця, вірменське, грузинське, етруське і латинське письмо. Появі письма як усталеної системи знаків (в житті людства нема якогось одного дня, від якого починається новий етап) передувала тривала епоха поступової систематизації окремих спроб безладного писання.

Перші засвідчені пам’ятками скарби письма припадають на 35 сторіччя до н.е. Але якщо ми маємо пам’ятки письма шумерів, які жили в далеку давнину, маємо санскрит (до речі, наукою визнано, що з усіх слов’янських мов українська мова найближча до мови санскриту, якою написані “Веди” — найстародавніша з пам’яток людського розуму), то чи не є письмом далеких пращурів глиняні таблички, малюнки (графіті) на їхніх посудинах та стінах печер? Адже ж завдяки малюнкам на матеріальних знахідках ми довідалися про їхній побут, засоби полювання на тварин та ін.

Варті уваги і засоби інформації древніх людей за допомогою речей, знайдених у природі. Наприклад, маслинова гілка була символом миру, а нанизані зуби крокодила чи вовка — символ війни. Не менш важливим було і вузлове письмо (вузли на мотузці). Такий вид предметного письма був у древніх народів — індіанців і китайців.

Народи в минулому щедро ділилися письмом. У IV ст. н.е. церковною мовою Візантії стала грецька. Католики залишили собі латинську, а на Слов’янщині завдяки проповідникам православної християнської релігії, першовчителям слов’ян, означилась мова православної церкви. Її назвали церковнослов’янською.

Такою мовою і досі правлять у церкві московського патріархату, хоч першоапостоли і радили Божу службу служити мовою корінного населення: “Бо чужою мовою хоч і молимося, та розум залишається без плоду”.

На шляху утвердження писемності як цілком нового явища людської діяльності було багато перешкод. Ностальгія за минулим, несприйняття нового існували в людині споконвіку. (Кожна людина має в собі залишки минулого, але не в однаковій кількості.

Переборення залишків минулого залежить тільки від самої людини, від її світогляду і способу мислення). Противники писемності були завжди. Згадаймо хоча б епізод зруйнування у Москві першої друкарні Івана Федорова людьми старосвітських поглядів.

Відомо, що слово має світлоносну енергію, але при певній операції воно може перетворитися у свою протилежність. Чуже слово, як правило, породжує національну приглушеність. А там, де приглушене рідне слово, там ростуть приглушені (пригноблені) діти, — почуття меншовартості деформує душу.

Безкоштовно скачати реферат "Писемність і її поборники" в повному обсязі