Курсова: Книжкова справа часів гетьманату
Видавнича справа - галузь культури і виробництва пов'язаних з підготовкою, випуском і розповсюдженням книг, журналів, газет, зображувальних матеріалів та інших видів друкованої продукції.
Весь процес видання книг можна поділити на три великих етапи.
Перший етап - це створення повноцінного змісту літературного твору. Другий етап - оформлення книги, тобто розробка художньої форми, яка буде мати вигляд в надрукованому виді.
Третій етап - поліграфічне (друкарське) виконання книги, тобто друковане розповсюдження авторського твору, його випуск у вигляді друкованих книг.
Кожне видавництво випускає літературу за певним планом. Цей план прийнято називати тематичним, так як в ньому перераховані теми (назви) усіх видань, над якими буде працювати видавництво в запланований термін. Таким чином, тематичність плану представляє собою програму діяльності видавництва.
Отримуючи багато численні и різноманітні заявки і дані про читацькій попит, видавництво аналізує їх, відбирає найбільш важливі теми, а також пропонує теми по своїй ініціативі. При складанні тематичного плану видавництво враховує заявки відомств, наукових закладів и організацій, навчальних закладів, підприємств, окремих спеціалістів, авторів, читачів. Тематичність плану видавництва може бути складена на більш чи менш довготривалий період.
У відповідності до цього розрізняють тематичні плани, перспективні та інші. Видавництва складають тематичні плани в основному раз на рік, але у процесі роботи розбивають їх на квартальні та місячні плани. Такий поділ річного плану необхідній для організації роботи видавництв, свої квартальні та місячні плани видавництва повідомляють книготорговельним організаціям, які закупляють їх продукцію.
Безпосередніми учасниками процесу видання книг являється не тільки видавництво, але також автор і друкарня, роль видавництва велика, і воно виконує важливі, хоча і не однакові функції. Виконання цих функцій складає зміст роботи трьох основних оперативних частин видавництва, редакційного відділу, відділу оформлення (чи художньо-технічної редакції) i виробленого.
У створенні повноцінного літературного твору приймає участь не тільки автор, але й видавництво. Передусім автор представляє в видавництві свій проект (розгорнутій план) майбутньої книги. Тільки після обговорення та утвердження цього проекту видавництво заключає договір з автором, за яким доручає йому написати твір на задану тему і в завданий термін. Хоча буває й так, що рукопис потрапляє в видавництво «самотужки», тобто без укладення договору між видавництво та автором.
Авторське право - це сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку із створенням, використанням та охороною творів літератури, науки і мистецтва. Суб'єктами авторських прав є первинний суб'єкт - автор - особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва. Авторами можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, громадяни, які не досягли 18 років.
Правонаступниками можуть бути громадяни, юридичні особи та держава.
Право на авторство (Авторське Ім'я) означає, що автору належить вибір позначення приналежності його твору (псевдонім, справжнє Ім'я), і якщо він від позначення не відмовився (анонім), ім'я повинне вказуватися при кожній публікації твору, при цитуванні тощо. Без згоди автора заборонено розкривати псевдонім чи анонім та вносити зміни у вибране ним позначення.
В силу права на недоторканість твору, ніхто без згоди автора не може вносити зміни чи доповнення, забезпечувати твір ілюстраціями чи передмова, коментарями. Ці права (не майнові, а особисті) не успадковуються и не переходять за договором. А права на опублікування, відтворення, поширення твору усіма дозволеними законом шляхами, право перекладу на інші мови и право переробки в твір іншого виду (наприклад, із роману в п'єсу чи сценарій та навпаки) є не майнове, переходять у Спадщину.
Право авторства засвідчується шляхом державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури и мистецтва и здійснюється Державним агентством з авторських ісуміжних прав (ДААСП) дійсне протяг усього терміну охорони авторських прав (для фізичної особи весь термін життя автора и 50 років після його смерті та починаючи з 1 січня наступного року смерті автора або останнього співавтора; для Юридичної особини діє безстроково, а у разі реорганізації організації переходити до правонаступника, у випадку ліквідації - держави).
Захист особистих и майнових прав осіб, які мають авторське право и суміжні права, здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Після того як рукопис потрапив у видавництво починається редакційна робота, яка складається з послідовних і взаємозв'язаних етапів, основними з яких є: 1) ознайомлення з рукописом (попередній перегляд); 2) редакційний аналіз рукопису; 3) рецензування рукопису; 4) робота з автором; 5) перечитування рукопису після набору; 6) перечитування и правка коректурних відтисків; 7) підписання сигнального примірника на випуск в світ.
При попередньому перегляді рукопису редактор повинен впевнитися у відповідності його назви, об'єму, структури, ілюстрацій, додатків та інших вимог, викладених в проспекті і замовленні. Якщо рукопис потрапляє у видавництво «самотужки» то редактор визначає відповідність тематиці, технічним вимогам, які пред'являються до рукопису. Проти заключного рішення про долю рукопису редактор приймає після редакційного аналізу.
Редакційний аналіз являє собою складаний комплекс цілий напрямок операцій, які здійснює редактор в процесі читання рукопису для того щоб оцінити твір і визначити його придатність до видавництва. Аналізу чи розробку теми, редактор визначає чи відповідає змісту сучасного наукового рівня знань, який фактично та ілюстровано використовується в творі.
Оцінюючи літературне оформлення твору розвиває його композицію, яка послідовно викладає матеріал, наскільки обґрунтований поділ на структурні частини (глави, розділи, параграфи), якою мовою написано твір, чи відповідає літературне оформлення темі, змісту, цільовому напрямку.
Основними засобами редакційного аналізу є читання. Однак редакційне читання, на відміну від звичайного, повільне, в процесі якого редактор має осмислити прочитане та встановити правильність написання.
Редакційний аналіз зводиться не тільки для виявлення недоліків твору, тому задачею редактора є об'єктивна оцінка рукопису, яка має підкреслити гідність авторської праці, зосередившись поряд з тим увага на визначення шляхів подолання недоліків у творі.
Свою аналітичну роботу редактор, як правило, замінює написанням видавничої рецензії, в якій дає чітку відповідь на питання: приймати чи не приймати рукопис до видавництва? Автор твору, якщо він згідний з рецензентами, вносити необхідні виправлення в рукопис, доопрацьовує його в призначений видавництвом термін і знову подає у видавництво (редакцію).
Редактор перевіряє в якій мірі зауваження, пропозиції і висновки рецензента враховані автором в процесі доопрацювання рукопису, а у випадку необхідності може повернути йому рукопис.
І тільки впевнившись в тому, що автор зробить все, для покращення своєї праці, а рукопис не потребує подалі вдосконалення, редактор приступає до редагування авторського тексту.
Список використаної літератури:
1. Украина-Германия: экон. и интеллект. Сотрудничество (ХІХ - ХХ вв). Материалымеждунар. науч. конф., Днепропетровск, 2-3 окт. 1997 г. /Днепропетровс. гос. ун-т и др. - Т.2. - Днепропетровск, 1998. - 179с.;
2. Бібліографія праць проф. .Д. Дорошенка за 1899 - 1942 роки: Укр історик. 1982 №3 - 4. С.75 - 76,Бушак С. Заснуання храму вітчизняної науки. - Київ, Знання, 1998р. - с.153-166,Верстюк В.Ф. та інш. під редакцією В.А. Смолія Історія України. - К., - 1997 С.248;
3. Голуб А.І. Європейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ - перша пол. ХХ ст): Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во ун-ту, 1998. - 156с.;
4. Грицак Я. “Нарис історії України: формування модерної укр. нації ХІХ-ХХ ст.: Навч. Посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів. - К.: Генеза, 1996 - 360с.;
5. Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатком Нового періоду історії України за роки від 1914 до 1919. - Нью-Йорк: Рада Оборони і Допомоги Україні Укр. Конгресового Комітету Америки, 1990. - 560 с.;
6. Гелей С. "Державницький світогляд В'ячеслава Липинського" - 1994 р.;
7. Донцов Дмитро Іванович. Рік 1918, Київ / К.Ю. Галушко (упоряд. авт. передмоваи та коментар). - К.: Темпора, 2002. - 208с;
8. Дорошенко Дмитро Іванович. Історія України 1917-1923 рр.: В 2 т. / Кирило Ю. Галушко (упоряд., авт. передм. та комент) - К.: Темпора, 2002.;
9. Котляр М., Кульчицький С. “Довідник з історії України". - К.: Україна, 1996 р.;
10. Кравцевич В. Куди подів Скоропадський державну скарбницю? // Вечірній Київ - 2003 - 32.;
11. Кременець В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. “Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) ". - К.: “ARС-UKRAINE”, 1996. - 793с.;
12. Липинський Вячеслав. З епістолярної спадщини: Листи до Д. Дорошенка, І. Кревецького, Р. Метика, О. Назарука, С. Шелухіна / авт. вступ. ст. і комент.: Осташко, Тетяна Сергіївна Осташко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент), Юрій Іларіонович Терещенко (упоряд., авт. вступ. ст. і комент). - К., 1996. - 190с.
13. Мейс Джеймс. Соціалістичні моделі української державності // Політична думка. - 1996. - No1. - С.99.;
14. Нагаєвський І. Історія держави двадцятого століття: - К.: Укра. письменник, 1993. - 413с.;
15. Папакін Г. Павло Скоропадський: патріот, державотворень, людина. Історико-архівні нариси/Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архівукриїни, м. Київ. - К., 2003. - 300 с.;
16. Останній гетьман: Ювіл. зб. пам'яті Павла Скоропадського 1873-1945/Центр суспільних досліджень ім.В. Липинського; Інститут української археографії АН України / Олександр... Лупанов (відп. ред). - К.: Академпрес, 1993.
17. Полонська-Василенко Н. “Істрія України": у 2т. Т.2. Від середини ХVІІ століття до 1923 року. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1993. - 608с.;
18. Рубльов О.С., Реєнт О.П. “Українські визвольні змагання 1917-1921рр. ” - К., Видавничий дім “Альтернативи", 1999. - 320с.
19. Реєнт О. Павло Скоропадський. - К.: Альтернатива, 2003. - 304 с.;
20. Сверстюк Євген. Блудні сини України. - К., 1993. - С.17.
21. Скоропадський Павло. Спогади (Кінець 1917 - грудень 1918). - Головний редактор Ярослав Пеленський. - Київ - Філадельфія, 1995.;
22. СкоропадскийПавел. Украина и Россия // Столичныеновости. - 1998. - No16.;
23. Соловей Дмитро. Василенко, Мілюков і самостійність України в 1918 р. - К., 1998. - С.60.;
24. Сергійчук В. Погроми в Україні: 1914-1920: Від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. - 544с.;
25. Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках. - К.: ТОВ "Укр. видавнича спілка", 1999. - 412с.;
26. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія: 1918 - 1920рр. /НАН України; Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень. - К.: Просвіта, 1999. - 508с.;
27. Субтельний О. “Україна: історія". / пер. з англ. Ю.І. Шевчука; Вст. ст. С.В. Кульчицького. - 3-е вид., перероб. І доп. - К.: Либідь, 1993. - 720с.;
28. Українські політичні партії кінця ХІХ - початок ХХ ст. Програмові і довідкові матеріали. - К.: "Консалтинг", "Фенікс" - 1999. - 336с.;
29. Теоретичні засади фінансової системи Української держави у 1917-1919 рр. // Український історичний журнал. - 1998. - № 4. - С.3-17.
30. Фінансова політика уряду Української Держави 1918 р. // Студії з архівної справи та документознавства. - Т.5. Друга Міжнародна наукова конференція “Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року". - К.: Головне архівне управління України, Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, 1999. - С.102-108.
31. Фінансова комісія Української Держави 1918-го року: структура, функція, завдання // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.4. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.221-224.
32. Фінансова політика Української Центральної Ради (1917-1918) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - Т.3. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, 1999. - С.356-400.
33. Фінансова політика уряду Української Держави у період Гетьманату 1918 року // Фінанси України. - 1996. - № 12. - С.107-112.
34. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. - К.: Либідь, 1999. - 480с.
35. Шекір Микола Савович. Петро Дорошенко після зречення гетьманства до сьогодні: (До 300-річчя з дня смерті Петра Дорошенка). - Т.: Лілея, 2001. - 160с.: іл. - Бібліогр.: с.110-112.
36. Яременко О. І Адміністративна реформа гетьмана Павла Скоропадського. - Вінниця: Контитент-ПРИМ, 1998. - 40с.
Безкоштовно скачати реферат "Книжкова справа часів гетьманату" в повному обсязі
