Курсова: Образи незвичайних жінок у прозі Марка Вовчка

Аналіз науково-теоретичної літератури із теми курсової роботи переконує, що Марко Вовчок - виняткова постать серед освічених жінок свого часу, а її життя - приклад активної позиції жінки у суспільстві, приклад служіння своїй справі (вона реалізувала себе і як письменниця, і як критик, і як перекладачка, і як громадська діячка, і як ділова жінка - організатор і редактор журналу).

Не тільки біографія, але й творчість Марка Вовчка свідчить про її зацікавленість проблемами фемінізму, адже з такою любов’ю та ніжністю вона ставиться до своїх героїнь, тонко вимальовуючи їхні характери, настрої та погляди на життя.

Недаремно Марка Вовчка називають фатальною жінкою в українській літературі. Вона захоплювала і навіть грала справді грандіозну роль у житті багатьох українських та російських літераторів. Свого часу жила в атмосфері слави, скандалів, чуток і пліток, будучи при тому вільною і незалежною у судженнях та вчинках, демократичною особистістю з індивідуальними якостями.

Вона була тією, котра зароджувала і розвивала у своїй літературі образ ,,нової жінки”, жінки, котра має право на реалізацію свого "Я” у власному житті. Зацікавленість жіночим питанням проявлялася не тільки у літературній, а й громадській діяльності, де Марко Вовчок допомагала жінкам, пригнобленим соціальними умовами, знайти гідне місце у суспільстві.

Відкрита шістдесятими роками ХІХ ст. народницька епоха поставила перед літературою завдання емансипації людської особистості від різних утисків. Саме ці ідеї знайшли художнє втілення в творах письменників ХІХ ст. і, зокрема, Марка Вовчка.

Вона переймалась проблемою морального і громадського визволення жінки, її становища в суспільстві. Про інтерес Марії Олександрівни до "жіночого питання”, крім літературної, свідчить і її редакторська та громадська діяльність у справі організації жіночої праці.

І, зокрема, в журналі "Переводы лучших зарубежных писателей” , засновником і редактором якого була Марко Вовчок, працювала велика кількість робітників виключно жіночого складу. З одного боку, це дисонувало політиці тодішнього уряду, з іншого – розширювало можливості використання праці освічених жінок.

Українська та російська проза Марка Вовчка – це великий світ прекрасних жіночих образів, духовних пошуків і відкриттів істини людського буття. Письменниця зуміла зазирнути в такі глибини жіночої душі, які ще не відкривалися нікому до того часу. Марко Вовчок на сучасному етапі розвитку не тільки української, а й світової літератури займає одне з провідних місць, оскільки саме з її ім’ям пов’язана постановка проблеми емансипації жінки в українській літературі.

Творчість Марка Вовчка – це прагнення переосмислити літературну традицію, за якою жінка залежала від соціального середовища, була приречена на приниження. Жінки в творах Марка зовсім різні особистості. Письменниця зверталась до жінки як до об’єкта, насамперед психологічного зображення, відстежувала її настрої, хід думок, зміну почуттів. Своїм творчим пером вона боролася за звільнення жінки, за її право розпоряджатися власною долею.

Марко Вовчок стала на захист прав жінок. У багатьох її творах відчутна ніжна любов до всіх нещасних і страждаючих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок. Письменниця здатна не лише сама відчути їх горе, але й також віднайти його основу і дати їй простий і ясний вислів, який вражає серце читача. Вже у зображенні Устини з повісті "Інститутка” Марко Вовчок змальовує жінку, яка палко прагне до волі, хоче визволитися з-під панського гніту.

В її образі втілені характерні риси жінки-страдниці, що живе в умовах страшної кріпосницької неволі, безправності, підневільної праці на панів, але дівчина показана розумною, мудрою, спостережливою, що виявляється в її оцінках життєвих явищ, у влучних характеристиках людей, зокрема панства.

Як і весь трудовий народ, вона в таких важких умовах не втрачала волелюбності, гідності, моральної стійкості, доброти, оптимізму. Устина не підноситься до активного протесту проти панських знущань, але її ненависть до панів також зростає, її симпатії на боці волелюбного Назара і рішучого протестанта Прокопа. Що ж до образу Катрі з повісті "Три долі”, то в ньому Марко Вовчок відтворила жінку, яка бореться за свою честь, відмовляючись від усіх земних благ, дівчина іде в монастир, аби зберегти свою гідність.

В інших творах Марка Вовчка ми бачимо сильний і вольовий образ жінки, яка не бажає виконувати роль маріонетки, а має власний характер і власне "я”, вони розгортають сюжет визволення молодої дівчини з гнітючого, принизливого, нівелюючого патріархального середовища і її виходу на нелегку, тернисту, але власну дорогу (образ Маші з роману "Живая душа”, образ Мані з роману "В глуши”, образ Соні з повісті "Три сестры”).

Жіночі образи сильних особистостей, створені письменницею у цих творах свідчать своїми вчинками про появу нових жінок, що прагнули незалежного, самостійного життя без поневолення і принижень, навіть з боку деспотичних батьків. Як правило, вони поривали зі своїм середовищем і, з метою допомоги людям змінити життя, долучалися до визвольної боротьби, намагаючись стати в особистому житті вірним другом і помічницею чоловіка - революційного діяча.

Саме у суспільному служінні герої вбачали найважливіший обов'язок людини. Наведені факти підтверджують думку Віри Агеєвої про Марка Вовчка, в творчості якої простежується ідеї визволення жінки, що ними переймалися європейські інтелектуали "жоржсандівської доби”.

Створені письменницею образи „нових жінок", представлені типом емансипованої жіночої особистості, що зазнала впливу просвітницької естетики, яка прагне працювати, забезпечивши собі незалежність та утвердження у суспільстві, і вірить у необхідність зміни суспільного устрою для покращення життя народу.

Перспективним є, на наш погляд, дослідження української та російської прози не тільки типу емансипованої жіночої особистості, а й творчості та діяльності Марка Вовчка загалом крізь призму ґендерного аспекту.

Наша курсова робота не вичерпує подальші перспективи вивчення типології жіночих образів у творчості Марка Вовчка, художньої своєрідності її оповідань, романів і повістей. Для дослідників жіночої творчості відкрите широке поле науково-дослідницької діяльності – як у плані вивчення маловідомих текстів, так і в плані переосмислення уже вивчених.

Список використаної літератури:

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. – К.: Факт, 2003. – 320 с.
2. Агеєва В. Чоловічий псевдонім і жіноча незалежність // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літератур і/ Упоряд. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2002. – С. 103-113.
3. Бойко О. Пані Марія: пристрасна жінка чи хижий «вовк» // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – №3. – С.39 -37.
4. Грицай М.С. Марко Вовчок: Творчий шлях. – К.: Вища школа, 1983. – 198 с.
5. Засенко О.Є. Марко Вовчок (Короткий нарис життя і творчості). – К., 1957. – 64 с.
6. Зеров М. Марко Вовчок // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упоряд. Віра Агеєва. – К.: Факт, 2002. – С. 287-292.
7. Історія української літератури другої половини ХІХ ст. / За ред. В.М. Поважної. – К: Вища школа, 1979. – С. 28-54.
8. Історія української літератури ХІХ ст.: У 3-х кн. – кн.2. / За ред. М. Яценка. – К.,1996. – С.209-236.
9. Короненко С. Названа чи блудна дочка української літератури // Літературна Україна. – 2004. – №№47-51.
10. Крутікова Н.Є. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці). – К.: Дніпро, 1965. – 389 с.
11. Крутікова Н.Є. Жива душа (вступна стаття) // Марко Вовчок: В 3-х тт. – К.: Дніпро, 1975. – Т. 1. – С. 5-29.
12. Крутікова Н.Є. Слово про оповідання Марка Вовчка // Н.Є. Крутікова. Дослідження і статті різних років. – К.: Стилос, 2003. – С. 103-193.
13. Лобач-Жученко Б.М. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. 2-е вид., доповн. – К.: Дніпро, 1983. – 464с.
14. Матрохін М.І, Проценко І.М. Літературні матеріали про життя і творчість Марка Вовчка // Українська мова і література в школі. – 1983. – №12. – С.22-31.
15. Михайлин І. Жіночий проект в українській літературі (вступна стаття) // Українська жіноча проза. М.Вовчок, Н. Кобринська, О. Кобилянська. – Харків.: Прапор, 2007. – С. 3-8.
16. Павличко С. Марко Вовчок // Три долі. Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі/ Упоряд. Віра Агеєва. – К., 2002. – С. 11-23.
17. Погребна В.Л. Проблеми фемінізму в російській критиці і романах письменниць другої половини ХІХ століття: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.02 / В.Л. Погребна; НАН України. Ін-т літ. ім. Т.Г.Шевченка. - К., 2004. — 38 с..
18. Погребна В.Л. Особистість і творчість Марка Вовчка в контексті феміністичного руху другої половини ХІХ століття // Наука і сучасність. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Т. ХХХVІ. – С. 255-264.
19. Сметанська М. І. Марко Вовчок у боротьбі за рівноправність жінки ( До 150- річчя з дня народження письменниці) // Українська мова і література в школі. – 1993. – №12. – С.11-16.
20. Сохацька Є.І. Про "фірму" Марко Вовчок // На варті українства. Статті з літературознавчого та культурознавчого доробку. – Камянець- Подільський: Ocum. – 2004.
21. Сохацька Є.І. До питання про дебют Марка Вовчка в, Современнике” (1861) ("Жыли да были три сестры” в контексті белетристики журналу кінця 50- х – початку 60-х років ХІХ ст. ). – Українське літературознавство. – Респуб. міжвід. зб-к. – Львів: Вид-во при Лів. ун-ті ,,Вища школа”, 1979. – Вип. 33. – С. 23-31.
22. Франко І. Марія Маркович ( Марко Вовчок). Посмертна згадка // І. Франко. Літературно-критичні статті. – К.: Держлітвидав, 1950. – С. 388-392.
23. Чопик Я. Вовчок // Слово і час. – 2007. – №8. – С. 3-14.
ІІ. Художніх текстів:
24. Марко Вовчок. Твори : У 6 тт. - К., 1956. – Т.6 — С. 425- 458.
25. Марко Вовчок. Твори : У 3-х тт. – К.: Дніпро,1975. – Т.1. – 637 с.
26. Марко Вовчок. Твори: У 7-ми тт. – К.: Наукова думка, 1965. – Т.3. – 698с.
27. Марко Вовчок. В глуши // Вовчок Марко. Оповідання. Казки. Повісті. Роман. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 368-622. Безкоштовно скачати реферат "Образи незвичайних жінок у прозі Марка Вовчка" в повному обсязі