Засвіт встали козаченьки (Маруся Чурай)


Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає.

— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!

— Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусеньку,
Бо все в божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!

— Яка ж бо то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі…

Народное творчество
Засвит встали казаки (Маруся Чурай) (скорочено)




Відгуки користувачів: Засвіт встали козаченьки (Маруся Чурай) - Народна творчість



марта
31 жовтня 2014, 15:48 #

не правільні слова

Мирослав
17 вересня 2015, 18:10 #

Слова правильні!

Тетяна
02 травня 2016, 20:24 #

ну,може для когось і не правільні

Олексій
22 вересня 2016, 17:47 #

а мені все подбається

Олежка
18 жовтня 2016, 11:44 #

Хороший стих


Додати коментар ↑ на початок