Реферат: Москвофільська орієнтація доби галицької „Весни народів”

Сучасні автори дещо по-новому інтерпретують і наріжне положення згадуваного “політичного маніфесту” москвофілів від 1866 р. Вони твердять, що, зважаючи на реалії середини 60-х років, І.Наумович не міг протиставляти “рутенів” і “настоящіх рускіх” 1848 р., бо тоді такого поділу просто не існувало. Тож авторові йшлося про те, щоб галицьких “рутенів” включити не в російський в сучасному розумінні, а в ширший всеруський національний простір, долаючи таким чином домінуючу серед тодішньої галицько-української інтелігенції концепцію окремішного розвитку галицько-руського народу [3, с. 258].
Однак більш дискусійною залишається проблема “москвофільства” ГРР. Критикуючи О.Мончаловського та покликаючись на політичний зміст документів ГРР, С.Макарчук категорично стверджує, що тогочасний рух був “саме українським” [15, с. 88]. Говорячи про вплив російського чинника на галицьких українців, О.Сухий в унісон своєму старшому колезі у низці праць популяризував факт, висловлений ще М.Андрусяком [1, с. 23], що керівники ГРР відхиляли спроби російських дипломатичних посланців вплинути на “русскую” ситуацію в Галичині: М.Куземський заявив М.Раєвському, який займався пропагандою русофільства, що той не повинен втручатися в справи австрійських українців. І саме така позиція була характерна для більшості членів ГРР [26, с. 22-23]. Однак О.Аркуша та М.Мудрий питання про місце ГРР у становленні русофільської течії залишають "відкритим", бо політичний світогляд її діячів був нескристалізованим, тому чимало з них склали основу русофільського крила “староруської партії” [3, с. 236-237]. Де в чому схожу позиція зайняв і О.Турій, для якого еволюція (перехід) членів ГРР до москвофільства - це окрема ланка єдиного процесу українського національного відродження в Галичині.
Насамкінець зазначимо, що сучасні історики дають науково обґрунтовані відповіді українофобським виступам з боку російських діячів (О.Солженіцина та ін.), які, наприклад, називаючи ГРР “Головной Русской Радой”, прагнуть розглядати її, як і весь український національний рух за доби “Весни народів” 1848 р., в контексті російського етнополітичного простору [21, с. 282-283].
Таким чином, українська історіографія має глибоку, понад столітню, традицію вивчення галицького москвофільства. На його осмислення помітний вплив мали як пануючі в ній за певного періоду теоретико-методологічні засади, так і передусім ідеологічна заангажованість істориків, які для доведення своїх поглядів нерідко вдавалися до замовчування, а то й свідомої фальсифікації історичних фактів. Водночас у дослідженні цього феномену сучасні українські історики помітно випереджають своїх зарубіжних колег, які також приділили цій проблемі чимало уваги. У 1990-х роках відбулися якісні зміни в її переосмисленні: замість трактування галицького москвофільства як виключно реакційної антиукраїнської течії, воно починає розглядатися як одна з орієнтацій українського національного руху, виникнення якої зумовлювалося низкою внутрішніх і зовнішніх чинників.
У широкому спектрі поглядів на проблему генези галицького москвофільства викристалізовується погляд, що його зародження слід віднести до середини 1830-х років, а 1848-1849 роки, таким чином, стали важливою (якщо не переломною) віхою його еволюції. Саме доба “Весни народів” значною мірою створила передумови для подальшого організаційного та ідейного оформлення галицького москвофільства.
Серед низки питань, що потребують подальшого неупередженого вивчення цієї проблеми, відзначимо потребу з’ясування особового складу “російсько-руської” партії у 1848 р., уточнення характеристик москвофільських істориків українського національного руху періоду “Весни народів”, з'ясування проблеми “москвофільства” Головної Руської Ради та ін. По суті, залишається відкритим питання про місце і роль революції 1848-1849 рр. у переростанні галицького москвофільства з мовно-літературної у політичну течію.

Список використаної літератури:

1. Андрусяк М. Нариси з історії галицького москвофільства (з портретами москвофільських діячів). - Львів: Просвіта, 1935. - 78 с.
2. Андрусяк М. Початки галицького москвофільства // Життя і знання. - на 1934 рік. - С. 77-78.
3. Аркуша О., Мудрий М. Русофільство в Галичині в середині XIX - на початку XX ст.: генеза, етапи розвитку, світогляд // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Вип. 34. - Львів, 1999. - С. 231-268.
4. Богачевська М. 1848 рік у Східній Галичині // Сучасність (Мюнхен). - 1964. -Ч.6. - С. 98-108.
5. Галицкая Русь вь европейской политице. - Львовь: Типография Ставропігійского Інституту, 1886. - 144 с. [Адольф Ів. Добрянський].
6. Гіжовський Б. Звідки взялись москвофіли. - Львів, 1907. - 52 с.
7. Данилак М. Галицькі, буковинські, закарпатські українці в революції 1848-1849 років. - Пряшів: Словацьке педагогічне видавництво в Братіславі. Відділ української літератури в Пряшеві, 1972. - 214 с.
8. Дашкевич Я. „Весна народів” 1848 року та її передісторія в Україні // Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки. - Львів, 2000. - Вип.З. - С. 5-15.
9. Історія Української РСР: У 8-ми т., 10-ти кн. - К.: Наукова думка, 1978. - Т. 3. - 607 с.
10. Клопова М. Э. Российские дипломаты о восточнословянских землях Австро-Венгрии в конце XIX - начале XX ст. // Четвертий Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Доп. та пов. Історія. Частина І. Від давніх часів до початку XX ст. - Одеса - Київ - Львів, 1999. - С. 300-306.
11. Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. - К.: Основи, 1994. - Том 1. - С. 413-450.
12. Лозинський М. Українство і москвофільство серед українського народу. - Львів, 1909. - 95 с. Безкоштовно скачати реферат "Москвофільська орієнтація доби галицької „Весни народів”" в повному обсязі