Реферат: Атлаські гори



Річки мають в основному дощове живлення, хоча в окремих високогірних районах відчутний вплив і снігового живлення. Максимально повноводні вони взимку, а влітку міліють, дрібні ж річки пересихають повністю. Лише найбільші (Себу, Мулуя та ін.) не пересихають, хоча і дуже міліють влітку. Основне використання води - для зрошення. На високих плато стік спрямований до обширних улоговин, тому в цих депресіях утворюються солоні озера. На узбережжі є також лагунні та заболочені озера - мержі, які небезпечні для людей тим, що є середовищем життя малярійних комарів.
Рівнина узбережжя та нижні частини схилів до 500 м вкриті маквісом - вторинними формаціями ксерофітної рослинності з мирту, дроку, олеандру, суничних та оливкових дерев, коркового та кам'яного дубу на коричневих грунтах. При зрошуванні на цих ґрунтах отримують досить високі врожаї винограду, цитрусових, фруктів, зернових -пшениці, ячменю, вівса. Зустрічаються гаї карликової пальми хамеропс. До 1300 м збереглися ліси з вічнозеленого коркового дуба, які мають промислове значення. Достатня кількість вологи з Атлантики створює для цих дерев оптимальні умови і через 6-8 років з коркових дубів знімають кору з найкращим у світі корком. Вище (до 2000 м) ростуть змішані ліси з вічнозеленим кам'яним дубом, листопадним лузітанським дубом та хвойними (головним чином атлаським кедром). До 2500-3000 м переважають хвойні ліси з атласького кедру, який має цінну деревину. Проте в підліску тут поширені бореальні види дерев - клен, каштан, дика груша, тис, барбарис, дикий виноград, ліана ломонос тощо, тому переважають змішані ліси.
Закінчується лісова зона заростями ялівцю, які вище 3000 м змінюються гірсько-степовою рослинністю (в улоговинах).
Інша зональність підвітряних схилів - східних та південних. Основні формації тут ксерофітні - ліси з алепської сосни з підліском з берберської туї та рідколісся з ялівцю, кам'яного дубу тощо.
Ліси середземноморської природної області дуже вирубані, а надмірний випас худоби на звільнених від лісової рослинності ділянках спричинив надмірну ерозію грунтів.
У внутрішніх районах, на Високих плато шоттів панують напівпустельні формації - ксерофітні злаки та чагарники. Основні рослини - ковила (особливо відома альфа, заввишки до одного метра, з волокон жорстких листків якої виготовляють міцні канати та цінні сорти паперу, які використовуються для виробництва паперових грошей), полин, дрок. Зустрічаються гаї камедної акації та чагарнику ююба. Поблизу шоттів ростуть галофіти (геттаф, солянка, полин).
Тваринний світ Атласу поєднав у собі європейські та африканські види. Тут багато гризунів (зайців, тушканчиків) та травоїдних даманів. З хижаків поширені шакали, вівери, дикі коти та гієни. З мавп зустрічається безхвостий макак. Багато ящірок, плазунів (гадюк). Особливої шкоди населенню завдає сарана, періодичні напади якої з півдня та сходу знищують посіви сільськогосподарських культур і молоді лісонасадження.

Список використаної літератури:


1. Гілецький Й.Р., Богович М.М., Сливка Р.Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 89-91.
2. Заставецька О.В., Кузишин А.В. Географія для вступників. Посібник для слухачів факультету довузівської підготовки. - Тернопіль, 2006. - С. 91-92.
3. Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є. Географія материків і океанів. Підр. для 7 кл. серед. шк. / К.: Абрис, 1999. - С.123-126. Безкоштовно скачати реферат "Атлаські гори" в повному обсязі