Реферат: Геометричне креслення

Спряження ліній. Окреслення багатьох деталей в електроніці мають плавні спряження; тому під час виконання креслень таких деталей дуже часто доводиться плавно сполучати прямі лінії з дугами кіл або навпаки, тобто виконувати спряження.
Спряженням називається плавний перехід однієї лінії в іншу.
Спряження паралельних ліній. Паралельні прямі можуть спрягатися між собою дугою одного радіуса, дугами двох однакових радіусів і дугами різних двох радіусів.
Спряження двох дуг кіл. Є два види спряження дуг кіл: дуги мають зовнішній дотик чи внутрішній дотик. Плавний перехід від однієї дуги до іншої в обох випадках досягається тільки тоді, коли точка дотику лежить на прямій, що сполучає їх центри. При зовнішньому дотику відстань між центрами дорівнює R + r, тобто сумі радіусів дуг, які спрягаються. При внутрішньому дотику відстань між центрами становить R - r, тобто є різницею радіусів дуг, що спрягаються.
Спряження двох кіл. Під час побудови спряження двох кіл дугою третього кола заданого радіуса можливі три варіанти: зовнішнє, внутрішнє спряження або поєднання їх.
Циркульні криві. Дуги кіл, послідовно спряжені між собою та виконувані за допомогою циркуля, утворюють циркульні криві лінії.
Овал – замкнена опукла крива лінія з двома осями симетрії, утворена спряженими між собою дугами кіл.
Лекальні криві. Лекальними називаються такі криві, точки яких не лежать на колі та які креслять за допомогою лекал.
Еліпс – це плоска замкнена крива, в якої сума відстаней кожної з її точок М до двох заданих точок F1 і F2 (вони називаються фокусами) є величиною сталою, що дорівнює довжині великої осі еліпса. Осі еліпса (велика АВ та мала СD) – взаємно перпендикулярні й одна ділить іншу навпіл. Центр еліпса О знаходиться в точці перетину великої та малої осей. Точки фокусів F1 і F2 лежать на великій осі еліпса в місцях перетину радіуса, проведеного з кінцевої точки малої осі, що дорівнює половині великої осі.
Еліпс можна побудувати за допомогою нитки. Замкнена нитка натягується олівцем відносно шпильок (голок), закріплених у точках – фокусах F1 та F2. Переміщенням олівця в одному напрямку обкреслюється еліпс. Треба, щоб довжина великої осі еліпса і відстань між точками F1 і F2 в сумі дорівнювали довжині нитки.
Парабола. Параболою називається плоска незамкнена крива, кожна точка якої розташована на однаковій відстані від напрямної прямої (директриси), перпендикулярної до осі параболи, а також від фокуса F.
Гіпербола. Гіперболою називається незамкнена плоска крива, в якої різниця відстаней від кожної її точки до двох заданих точок F1 і F2 (фокусів) є величиною сталою, що дорівнює відстані між вершинами гіперболи. У гіперболи є дві осі симетрії – дійсна АВ й уявна СD. Дві прямі КL та K1L1, які проходять через центр О гіперболи і торкаються її віток у нескінченності, називаються асимптотами.
Синусоїда. Плоска крива, що відображає зміну тригонометричної функції синуса залежно від зміни центрального кута, називається синусоїдою.
Побудову синусоїди здійснюють так. Коло ділять на довільну кількість рівних частин, наприклад на 12. На продовженні горизонтального діаметра кола відкладають відрізок АВ = ?D і ділять його на таку саму кількість рівних частин. Через кожну точку поділу кола проводять прямі, паралельні його горизонтальному діаметру, а через точку поділу відрізка АВ – прямі, паралельні вертикальному діаметру кола.
Точки перетину однойменних ліній належатимуть синусоїді. Одержані точки сполучають між собою плавною кривою та обводять її за допомогою лекала.

Список використаної літератури:

1. Анисимов М.В., Анисимова Л.М. Креслення: Підручник.– К.: Вища шк., 1998.– 239 с.
2. Антонович Є. А., Василишин Я. В., Шпільчак В. А. Російсько-український словник-довідник з інженерної графіки, дизайну та архітектури: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 240 с.
3. Боголюбов С.К. Черчение.– М.: Машиностроение, 1985.– 336 с.
4. Боголюбов С.К. Индивидуальные задания по курсу черчения: Практ. пособие для учащихся техникумов.– М.: Высш. шк., 1989.– 368 с.
5. Ботвинников А.Д., Вышнепольский И.С. Черчение в средней школе: Пособие для учителя.– М.: Просвещение, 1989.– 111 с.
6. Верхола А.П. Словник з креслення.– К.: Вища шк., 1994.– 203 с.
7. Воротников И.А. Занимательное черчение. Кн. для учащихся сред.шк.– М.: Просвещение, 1990.– 223 с.
8. Годик Е.И., Лысянский В.М., Михайленко В.Е и др. Техническое черчение.– К.: Вища шк., Головное изд-во, 1983.– 440 с.
9. ГОСТ 2.301-68 и др. Единая система конструкторской документации. Общие правила выполнения чертежей. Издательство стандартов.– М., 1991.– 236 с.
10. ГОСТ 2.001-70 и др. Единая система конструкторской документации. Основные положения: Сборник.– М., 1983.– 352 с.
11. Михайленко В. Є., Найдиш В.М. Тлумачення термінів з прикладної геометрії, інженерної та комп’ютерної графіки.– К.: Урожай, 1998.– 197 с.
12. Михайленко В.Е., Пономарев А.М. Инженерная графика: Учебник.– К.: Выща шк., 1990.– 303 с.
13. Кириллов А.Ф. Черчение и рисование. Учебник для техникумов. 3-е изд., перераб. и доп.– М.: Высш. шк., 1980.– 375 с.
14. Кузьмина И.А., Хомутова А.И. Задачник по основам черчения.– М.: Машиностроение, 1985.– 128 с. Безкоштовно скачати реферат "Геометричне креслення" в повному обсязі