Уславлення сильної особистості, здатної за будь-яких умов і обставин залишатися Людиною, протистояти ницим смакам і думкам юрби, залишатися гідним у стосунках із можновладцями, робити добрі справи, не хизуючись цим.
Після закінчення вивчення теми:
Учень (учениця):
- виразно читає вірш і аналізує його, звертаючи увагу на втілення в ньому складності й суперечливості буття, перевагу високих моральних і етичних цінностей над нетривкими матеріальними здобутками;
- визначає провідну думку твору: Людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим;
- називає головні художні засоби втілення авторського задуму: а) анафору (“якщо”); б) антитезу, яка втілена передовсім у контрастивній лексиці (“вистоїш” — “упали духом”, “юрба” — “король” та ін.);
- висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються у вірші, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.